ІІІ. Артем

Артем — Дашина гордість і водночас доказ того, що карма — штука іронічна. Саша брав Дашу з «бонусом» у животі від Сергія, але любив пацана так, ніби сам брав участь у його проектуванні. Артем виріс настільки самостійним, що здавалося, він ще в пологовому сам собі перерізав пуповину, заповнив документи й ввічливо попросив акушерку не шуміти, бо мама відпочиває.

Уявляєте, його «режим мужика» увімкнувся ще в десять років. Коли батю вперше серйозно прихопило з серцем і він зліг, Артем не пішов грати в танчики чи ганяти м’яча, а хотів допомогти мамі. Родичка прилаштувала його у свою пекарню на легку роботу. Тьомчик о шостій ранку вже тягав лотки з булками і фасував рогалики. Додому він приносив трохи свіжої випічки і першу «капусту», яку тихенько підсовував мамі в гаманець, вдаючи, що він тут ні до чого. Вже тоді було ясно: цей хлопець не пропаде навіть в найтяжчі часи.

В 11-му класі Артем влаштував бунт, мовляв, він вже дорослий, а з його думкою не рахуються. Ну ок,  нехай спробує яке життя на смак. Батьки вирішили тимчасово відселити його на зйомну квартиру. Думали, поскиглить і повернеться під мамине крило. Ага, зараз! Експеримент вдався настільки, що Артем не тільки вижив, а й примудрився розмножитися. Весілля гуляли в темпі вальсу, поки наречена Катя ще хоч якось влазила в сукню.
Бабуся, щоб молодята не вешталися по кутках і не тестували на міцність нерви батьків, подарувала їм квартиру на Закарпатті. Тепер вони обоє — героїчні студенти коледжу. Артем пахне дешевою кавою та вічним недосипом, а Катя намагається зрозуміти, як здати сесію, якщо дитина всередині вже б’є чечітку по її нирках, натякаючи, що фізкультура — це її улюблений предмет.
Хлопець у свої вісімнадцять виглядає на всі тридцять (у плані досвіду). Поки однолітки обговорюють нові патчі в іграх, він старається забезпечити родину.