3

***

1 жовтня Степан зібрав Крайовий провід ОУН для наради. Також прийшло двоє бойовиків, їх ніхто не знав, окрім мене, Бандери, Миколи Лебедя та Ярослава Старуха33.

• Ну ось, побратими, – почав Степан, – прийшов час реалізувати свій бойовий потенціял, доста теоретизувати, геть-то балаканини. Виправдаємо назву нашої гілки – ОУН революційна. Згідно з зібраною розвідкою другом Михайлом, – торкнувся мого плеча, проходячи у мене за спиною, це одне із моїх псевдо – «Михайло» – сталінська банда цілеспрямовано знищує населення у Чернігівській, Полтавській, Харківській областях. Убиває голодом. Завуалювавши припинення постачання неврожаями та виявом ефемерних шпигунів із заходу. Акцію здійснимо проти агента совєцького консульства. І це має бути не просто атентат, а привернення уваги світової громадськості до проблєми масових убивств в Україні. Тобто виконавець має бути легалізований, виступити у суді. І ми беремо зобов’язання підпрягти якомога більше засобів масової інформації. Атентат проти большевиків здійснить  друг Микола.

Бандера порухом запросив хлопця підвестися. Це юнак середнього зросту, коротко стрижений. Погляд спокійний. Не знаю, який би був у мене, аби знав, що попереду очікує подібне.

Опісля засідання я підійшов до Степана.

• Хіба вибір не здійснюється жеребкуванням? – питаю. – До того ж моя юридична підготовка дозволила б вдало маніпулювати у суді. Я себе півроку до подібного обтісував.
• Повір, друже, – Бандера взяв мене за лікоть і заговорив майже пошепки, – ми всі будемо задіяні. Після другого атентату почнуться арешти, а ти на волі конче потрібен.
• Другого?
• Так, це Пєрацький34.

Таки дійсно після ліквідації міністра внутрішніх справ потягнуться ланцюгом арешти.

• Тільки не розумію, чому такі справи вирішуються в обхід мене?
• Неодноразово повторював, прокажу іще. Знадобишся в іншому. Я підготував листа, який отримають всі крайові, окружні, повітові екзекутиви, аби максимально сприяли тобі і надавали будь-яку поміч, яку затребуєш. Займешся виявом поліційних агентів. Се у тебе якнайкраще ладнається. Без сумніву Пласт вірно скерував твою путь, адже ти завше серед нас був найкращим слідознавцем.
• Кому стане в потребі  моя робота, якщо Провід опиниться за ґратами?
• Організація не занепаде. Як би там не склалося, усе нам на хосен.

Я не зовсім зрозумів тоді слова Бандери. Збагнув, що ним продумана якась безпрограшна комбінація.

***

22 жовтня 1933 року Микола Лемик35 застрелив у Львові большевицького дипломата Майлова, там вже в консульстві здався поліції. Зрозуміло, подія відразу ж набула світового розголосу. До того ж ми ще до атентату повідомили деяких зарубіжних журналістів, аби нашорошилися до сенсації.

На суді Лемик заявив, що здійснив акт справедливості у відповідь на геноцид большевиками на окупованих землях українського народу.

***

14 червня 1934-го року Степана купно з Богданом Підгайним36 заарештували у Львові, поліція знайшла якісь кінці його причетності до убивства Майлова. А 15 червня у Варшаві застрілено міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького. Виконавець – Григорій Мацейко37. Я дивувався, чому Бандера до атентату не пішов у запілля, або міг би виїхати у безпечне місце, наприклад, до Швейцарії, або Франції. Вже на суді я зрозумів слова про те, що все гратиме на нашу користь.

На слуханнях він поводився впевнено, і з позиції преси – «зухвало». Як тільки переступив поріг судової зали, звернувся до присутніх: «Слава Україні!». «Героям слава!» – підхоплювали ми. У перші два дні суддя не реагував, а на третій оголосив, що подібні вигуки розцінюватиме як порушення порядку і на тих, хто розтривожує спокій, буде накладено штраф 200 злотих, або ж десятидобове ув’язнення. Та фінансово нікого не покарали, чотирьох хлопців виарештували у судовій залі, бо огласили, що грошей не мають.

Адвокат Володимир Горбовий38 передав мені від Степана шифровану цидулу. Там всього лише два слова – «Не зупинятися». Напередодні свого арешту Бандера відкрив список заплянованих атентатів. Механізм запущено. Після Пєрацького у списку директор львівської гімназії Іван Бабій та студент Львівського Університету Яків Бачинський. Перший у закладі створив гурток допомоги поліції, студенти мали впроваджуватися в антидержавні гуртки, а потім видавати поліції неблагонадійних. Другий, будучи зв’язковим у провідній ланці, також став агентом і його викрив я. Якось дав йому запечатаний конверт у якому нібито адреси місць де організація зберігає інгредієнти для вибухівки. Небавом за вказаними квартирами здійснилися обшуки. На це я спорядив двох чоловік, давши револьвер Мацейка, який він перед відходом за кордон здав військовій референтурі.

***

25 липня, аби справа довелася до глузду, контролював я особисто. Бойовики «Вітер» і «Лютий» хлопці гарячкуваті, пропонували скористатися бомбами, кинути пристрій директору в кабінет, коли той буде один, а студента повісити десь у підворітті. Можливо, так би й учинили, та я диктував наказ, аби не було відхилу од схеми. Потрібно, аби задіяний револьвер Мацейка.

У той час, коли прокурор пащекував, що «банду націоналістів по факту ліквідовано», адже керівництво на лаві підсудних, а Бандера неодмінно відповідальність за ці акції візьме на себе і таким чином в очах світової громадськості підкреслить могутність ОУН.