Якоб помирає.

Справа йшла до півночі, коли таксі зупинилося біля тринадцятого під'їзду і надвір вискочив Якоб. 

— Скоріше! Скоріше! — на всю морозну вулицю закричав гангренник молодій парі, яка негайно кинулася за ним. — Мені треба терміново намастити ногу. 

Зухвалець увірвався в будинок. 

— Біль минув, залишилося чорноту прибрати, — продовжував бундючитися псевдопаралімпійський чемпіон і навіть відмовився від ліфта. — Я всім покажу, як треба з болячками боротися. 

Хворий зайчиком поскакав сходами й, коли молодь вийшла з ліфта, уже відчиняв двері власної квартири. 

— Щось я втомився, — раптом почав на очах пригасати спортсмен. 

— Тихо, тихо, не поспішайте, — встиг підхопити під руки старого Антон. — Я вас проведу, не хвилюйтеся.

Він супроводив його до ліжка і поклав на матрац. 

— Олю, — раптом втомленим голосом промовив Якоб, — дістань з холодильника сметану і кефір, та змішай усе. І терміново змащуй ногу, я починаю її відчувати. Мабуть, гемельда поряд. Вона мені не пробачить. 

Не зважаючи на страх темно-синьої кінцівки хрещеного та трупний запах від гнилої плоті, дівчина опанувала себе. Оля свідомо відмовилася від допомоги чоловіка і терпляче взялася виконувати, напевно, останнє прохання в сумбурному житті хрещеного. 

— Так, гемельда на мене сильно розлютилася, — від ледь помітних дотиків до майже відмерлої плоті, надірваним голосом промовив Якоб. — Вона багато років була в моїй кімнаті, зачаровувала поглядом — ніхто не міг залишитися байдужим. 

Раптом старий почав шепотітися, що змусило пару прислухатися. 

— Мою красуню колись прадід з Мюнхена привіз. Сказав, у Німеччині її всі гемельдою називали. Предок у мене був великою людиною, тоді не кожен міг їздити за кордон. 

Якоб спробував посміхнутися.

 — Мама говорила, жінка дуже цінна, та й вигляд мала на всі сто. Правда, я боявся, щоб ніхто не переманив, тому й виколов очі. Кому потрібна така? 

Від несподіванки Оля надмірно натиснула поверхню ноги, але окрім неприємного тріску гнилої плоті, нічого не відбулося. Хворий на гангрену старий знову перестав відчувати кінцівку, тільки цього разу виною була зовсім не анестезія. 

— Потім ще довго гемельда на мене дивилася бездонним поглядом сліпої красуні, — продовжив важко шепотітися Якоб. — Це вона не дозволила мені створити сім'ю, вкрала всю увагу. Проте я не шкодую. 

Він знову хотів посміхнутися, але вийшло безглузде кривляння. 

— Заради такої краси можна жертвувати. До того ж без очей гемельда перетворилася на найкращу обраницю на світі. Мені більше не здавалося, що її дратує моє багатство зі смітника. І можна було розгулятися. Саме тоді я зрозумів, що інше кохання мені не потрібне. 

Очі страждальця мимоволі закрилися і по щоках скотилося кілька сльозинок. Тихо заплакала й Оля, котру негайно обійняв Антон. 

— Тільки кохання виявилося нерозділеним, — прохрипів Якоб. — Горда іноземка так нічого і не сказала, навіть бровою не повела. Їй було начхати на мої почуття. А потім гемельда захотіла піти, кинути мене самого. 

Мова старого ставала все млявішою. 

— Вона пожухла, потріскалася і ма… Ма… Майже зникла в темряві. Хух-хух... Хух-хух... 

Якоб важко задихав і, немов стоячи перед прірвою, наостанок мовив: 

— Я її замкнув, щоб не втекла. О, Господи, що зі мною? — додав він. 

І замовк назавжди. 

— Антончику, — голосно розплакалася Оля, — мій хрещений помер. 

Вона закрила обличчя забрудненими кефіром та сметаною руками. 

— Що тепер? Як же так? За двадцять хвилин і не стало. 

Дівчина тремтіла від горя. 

— Кріпись, мила, — притиснув до себе дружину більш стійкий Антон. — Лікар попереджав Якоба, треба було послухатися. Він зробив свій вибір, і незабаром наше сімейне пекло під одним дахом з батьками нарешті скінчиться. Богданчик буде рости в роздоллі. 

— Ти маєш рацію. 

Оля на мить заспокоїлася. 

— Хрещений дійсно зробив свій вибір, — ще скімлила вона. — Але ж так страждав. И-и-и… 

Спальня вибухнула ревом. 

— Заспокойся, заспокойся. 

Антон почав гладити тремтливу голівку дружини. 

— Ми повинні зібратися і діяти по-дорослому, — звалив на себе весь тягар відповідальності хлопець. — Не хвилюйся, я про все подбаю. Сподіваюся, що твоя мати трохи підкаже. Вона ховала бабусю, знає, що у таких випадках робити. Гідно відправимо Якоба в останню путь.