Сметана - кращий засіб від хвороб.

Втомлений розмітник металу ледь тягнув свої обтяжені чоботами ноги та горбився від морозу. Дорога до захаращеного житла Якоба не була надто довгою, але й короткою її не назвеш. 

Ледь прозрілий ранок ще блимав напівживими світлофорами, що, наче в білих шубах, стояли на сторожі безлюдних доріг. Завірюха таки відбулася, і сталося це вночі, коли Антон розмічав свої залізні листи. Залишаючи сліди на хрумкому килимі, молодик минав будинок за будинком, заглиблюючись у центр міста, а коли все навколо набуло чітких контурів, пірнув у тринадцятий під’їзд. 

Як і раніше, старенький ліфт безвідмовно виконав свої зобов'язання — відвіз пасажира на останній поверх. І незабаром квартира «Плюшкіна» вибухнула криком: 

— Ти де так довго вештався, негіднику?! Мабуть, чекав коло будинку, щоб я здох? Мені від твоєї ганчірки палець став тільки чорнішим. Ну, чого застряг у передпокої? Знову суєш свої рученята куди не слід?

— Ні, дядьку Якобе, — пробираючись серед розкиданого мотлоху в спальню, боязко відповів Антон. — Доброго ранку. 

Він з'явився на порозі. 

— Та чхати я хотів на твій ранок, — заплював слиною старець. — У мене тут палець почорнів, нагадує справжнє вугілля. 

Здавалося, деспот навіть розплакався. 

— Поглянь, що ти наробив. 

Він виставив уперед праву ногу. 

— Бачиш, я навіть не можу ним ворушити. Найцікавіше — не болить, хоча йому все гірше й гірше. 

Антон негайно позбавився куртки та, припавши на коліна, став розглядати предмет відчайдушної скарги. І справді, ще вчора цілком нормальний колір пальця набув темно-синього відтінку та віддавав солодкуватим запахом. Спочатку вкрай здивований хлопець подумав, що «Плюшкін» забруднив його чимось, і зробив спробу усунути проблему рукавом власного светра. 

— Ай, ти що робиш, дурню? — сповнилась кімната вереском. — Рятуйте, допоможіть! Мій палець хочуть відірвати! 

Справжній параноїк став відмахуватися від надуманого нелюда. 

— Дядьку Якобе, заспокойтеся, — заметався в різні боки Антон. — Я не збирався нічого поганого робити, лише хотів усунути цей страшний наліт. 

— Я тобі зараз усуну, дурню нещасний, — стиснув кулаки старий. — То ти мені ганчірку суєш, то миєш ноги отрутою, а тепер вирішив кінцівки відірвати. Не чіпай мене, кажу. 

Господар квартири зовсім обслинився. 

— Просто змасти мені палець сметаною, у холодильнику стоїть. Читав колись, що вона допомагає від усілякої отрути, чаклунства та безмозких Антонів з їхніми всюдисущими рученятами. 

— Але, дядьку Якобе, — округлив очі хлопець, — яка сметана? Вам потрібно терміново до лікаря. Ну-бо я викличу швидку або відвезу вас на таксі. Тут же явно серйозна проблема: чорнота і солодкуватий запах. Боюся, щоб це не була ганг... 

— Я тобі зараз дам швидку! Бач, який негідник. Таки надумали мене з дружиною згубити. Цим лікарям тільки дай когось залікувати. Берися негайно за сметану і намащуй, намащуй. Палець перестане хворіти й водночас відразу побіліє. 

— Добре, дядьку Якобе, як скажете. 

Антон був змушений скоритися. 

— Тільки я прошу вас, якщо стане гірше, подумайте про лікарню, — виймаючи з холодильника сметану, ледь чутно пробурчав він.

І добре, що не був почутий. 

— Не мимри там, — нервово відреагував Якоб. — Ще начаклуєш біду. Просто виконуй мої завдання, бо перепишу квартиру церкві. Потім зганяєш у магазин, прикупиш мені смаколиків, я скажу яких. Сьогодні мені готувати нічого не треба. Хочу перевірити, чи не занапащуєте ви мене. А то якось дивно останнім часом поводився палець. 

Затятий противник класичної медицини взявся з надією спостерігати за процесом псевдолікування Антона. 

— Цей інсулін я більше колоти не буду. Він мені не допомагає. Ліки — це лихо, — твердо вирішив Якоб і додав: — Принесеш мені з магазину яблучний пиріг. І сьогодні мене не турбуйте, хочу насолодитися десертом. Може, ще й тому, що я перестав їсти солодке, проблема з пальцем посилилася. Мені бракує цукру. 

— Чекайте, — припинив мазюкати сметаною Антон. — Вам не можна відмовлятися від ліків і їсти пироги небезпечно. Крім того, є глюкометр, можемо виміряти рівень цу… 

— Годі балаканини, — відштовхнув хлопця здоровою ногою безпардонний привереда. — Роби, що велено, і не мели дурниць. Якщо не хочеш, щоб я квартиру переписав на когось іншого.