Розділ 10. Сіра істота і співучі піски (Мічиган)

Чарівниці стояли на красивому пляжі, що знаходився на південній стороні півострова Ківіно, що у штаті Мічиган. Людей не було. Лише легенький шепіт хвиль і шум дерев за спиною. Атмосфера була по-справжньому магічною.

– То Оріан сказав, що тут бачили якусь сіру істоту? – тихенько перепитала Натуся, боячись порушити цю природну ідилію.

– Так, тому і послав нас сюди перевірити, що тут до чого, – підтвердила бабуся.

– Ну, поки що принаймні тут нікого немає…

– А ось тут ти помиляєшся, – усміхнулася бабуся, показуючи головою в інший бік пляжу.

Дівчинка поглянула туди і дійсно побачила там жінку. Вона хоч і була напівпрозорою, але приковувала до себе погляд не цим. Незнайомка була надзвичайно гарною і надзвичайно сумною. Насправді вона гірко плакала, вдивляючись у темні води озера. Підійшовши ближче, чарівниці розгледіли у ній жительку корінних американських племен. Специфічний одяг, зачіска та й риси обличчя видавали у ній індіанку.  

– Перепрошую, що турбуємо, – мовила до неї лагідно бабуся. – Але ми з онучкою не могли не помітити, що Ви горюєте. Скажіть, будь ласка, чи можемо ми Вам допомогти?

Жінка перестала плакати і поглянула на чарівниць.

– Ви мене бачите… – констатувала вона факт, витираючи з мокрих щік сльози.

– Так, є в нас такі здібності… – скромно підтвердила Натуся, все ще не в змозі відвести очей від прекрасної, хоч і сумної незнайомки.

– То що у Вас сталося? – продовжила Ельвіра.

– Мій коханий загинув колись у цьому озері, – відповіла індіанка. – І оскільки я провела решту свого життя на березі, плачучи та кличучи його, білий пісок, що під вашими ногами, теж почав його кликати. А моя душа не має спокою. Як бачите, навіть природа горює зі мною…

– Ви сказали, що пісок розмовляє? – перепитала Натуся, не вірячи щойно почутому.

– Не стільки розмовляє, як співає, – відповіла та. – Але йому для цього потрібна допомога. Якщо хочеш – можеш спробувати.

– А що для цього потрібно зробити?

– Просто натисни на нього долонею, ось так, – незнайомка поклала руку на пісок і легенько натиснула.

Натуся повторила цей рух і пісок дійсно “заспівав”.

– Оце так дивовижа! – вихопилося у неї.

– А я, мабуть, і собі спробую, – хитро посміхнулася бабуся і присіла біля індіанки. Перед тим, як класти долоні на пісок, вона почала бурмотіти слова заклинання, а потім вже повністю занурила у нього руки. “Спів” став голоснішим, пляж почав світитися дивним голубуватим світлом, яке поступово перейшло на озеро. А звідти з води на берег вийшов напівпрозорий чоловік в індіанському вбранні.  

Нова знайома одразу ж впізнала у ньому свого втраченого коханого і побігла до нього в обійми. 

– Немає нічого кращого, ніж спостерігати за парою, яка зустрілася після довгої розлуки, – замріяно мовила Натуся, зітхаючи.

– Що є, те є, – не стала заперечувати Ельвіра. – Але не забувай, що ми тут не через “співучі піски”, а через сіру істоту, що бродить цим пляжем.

– Я здається знаю, про що ви, – раптом сказала індіанка, легенько визволившись з обіймів коханого. 

– Ви знаєте, де її знайти?? – оживилися чарівниці.

– Насправді, ніякої сірої істоти не існує, – продовжила та, вже посміхаючись. – Просто колись корінні американці після збору врожаю спалили чорничні болота біля Бет-Гріс, і дим, що котився через затоку, був схожий на сірого звіра. Він іноді з’являється і зникає, але нічого шкідливого у ньому немає, можу вас запевнити!

– Ну, якщо так, то нам тут робити більше нічого, – підсумувала бабуся. – Пора вирушати у нову мандрівку. Б’юся об заклад, що Оріан вже скидає нам нову локацію!

– Зачекай, я лише піску співучого наберу в кишеню, – мовила Натуся. – Оце Фофа здивується!

– На жаль чи на щастя, так він не працює, – запевнила її індіанка. – Пісок “співає” лише на пляжі Бет-Гріс. Візьміть його куди завгодно, і він втратить свій голос.

– Ех, шкода, – зітхнула дівчинка, а в бабусиній в кишені вже вібрував телефон. – Здається, нам вже час. Щасти вам обом! А цей пісок нехай з цього часу співає лише щасливих пісень!

Чарівниці попрощалися із закоханими привидами та зникли у порталі. На них вже чекав Джерсійський диявол…