Пролог

Жодну з частин цієї книги не можна копіювати, перекладати або відтворювати у будь-якій формі без письмового дозволу автора.

Натуся дуже любила Гелловін. І хоч в Україні його не особливо святкували, та для магічної спільноти День Усіх Святих був особливим. Саме в цю пору в наших чарівниць прокидалася надзвичайна сила. Їхні магічні здібності зростали у геометричній прогресії, й вони відчували, що для них не існує нічого неможливого. 

Та був й інший бік медалі. Сили зростали не лише у добрих чарівників та чарівниць, а й у тих, хто був на боці Зла. Тож у наших дівчат у цей день було найбільше роботи, адже саме тоді усіляка нечисть розгортала свою бурхливу діяльність. Надприродні істоти намагалися налагодити контакт з реальним світом. І все б нічого, адже деякі з них були безневинними і просто використовували Гелловін як привид про себе нагадати та поспілкуватися з рідними. Та були й такі, які хотіли панувати над світом – і з такими якраз і “працювали” наші чарівниці.

Ось і цього року бабуся з Натусею заздалегідь готувалися до Гелловіну. Розвішували та розставляли по квартирі магічні обереги, замасковані під звичайні дурнуваті прикраси у вигляді волохатих лупатих павучків, усміхнених гарбузів та невеличких скелетиків, які гриміли своїми кісточками від будь-якого поруху вітру.

– Залишилося лише магічну павутину на вікна наклеїти і все готово! – мовила сама до себе Натуся, задоволено оглядаючи результати своєї роботи. Ельвіра в цей час “чаклувала” на кухні. Звідти вже доносився аромат свіжоспечених смаколиків - печива у вигляді найвідоміших потойбічних істот та гарбузового пирога.

Раптом у коридорі задзвеніло дзеркало. 

– Бабусю, до тебе хтось телефонує! – крикнула Натуся.

– Вже біжу! – крикнула та з кухні і через декілька секунд вже стояла біля дзеркала й одним помахом руки активувала “магічний скайп”.

– Хеллоу, моя улюблена подруга! – із задзеркалля на Ельвіру дивилася вже немолода, однак приваблива жінка з широкою усмішкою. На її шиї крутилася маленька змійка, яку вона час від часу погладжувала рукою. Говорила незнайомка англійською.

– Сабріно, люба, сто років уже не спілкувалися! – зраділа бабуся такій співбесідниці.

– Не сто, а шістдесят сім! – уточнила та, все ще посміхаючись.

– Телефонуєш привітати нас з онучкою з Гелловіном?

– Онучкою?? У тебе вже й онучка є… Як час летить…

– Та є таке…

– Ой, ледь не забула мети мого дзвінка! Мені потрібна твоя допомога! І якомога швидше! – обличчя Сабріни враз посмутніло. 

– Чим можу допомогти?? – запитала Ельвіра, а Натуся сіла неподалік, щоб нічого не пропустити. Хтось потребував їхнього магічного втручання і дівчинка уважно слухала бабусину подругу. 

– Пег знову вийшла на полювання…

– Зрозуміло! Розповіси все при зустрічі, а ми з онучкою вже вирушаємо.

Сабріна кивнула і від’єдналася. А стурбована бабуся почала збирати наплічник.

– І куди нам на цей раз? – запитала зацікавлено Натуся, яка поняття не мала, хто така Пег і чому вона вийшла на полювання.

– У Каліфорнію, дитино. В Голлівуд. Так що поквапся. Через десять хвилин рушаємо!

Зізнавайтеся, мої любі читачі, скучили за нашими улюбленими чарівницями? Як думаєте, куди заведуть їх пригоди цього разу? Пишіть у коментарях! А я побігла слідкувати за моторошною та захопливою мандрівкою бабусі та Натусі до Сполучених Штатів!