Понеділок

Джек не міг заснути. Події зовсім не покидали його думки, а деталі, жахливі та потворні додавали подробиць. Всі злочини відбувалися вночі, кожен раз - багато очевидців та жодних фактів, які змогли б доказати особистість вбивці. Кожен день - нове вбивство, і все більш заплутана історія. 

На годиннику була п’ята ранку, не витримавши Джек підірвався і пішов у душ. Хотілося змити льодяною водою усі тяжкі думки. Ледве мильна піна була змита на весь дім пролунав дзвінок, а слідом сильний стукіт у двері, що не змовкав. 

Ледве не послизнувшись на мокрій підлозі він зірвав халат з вішака і запахнувшись побіг до дверей. За ним залишався слід із крапель, але не звертаючи увагу на холод Джек відчинив двері. На ґанку перед домом стояла його сусідка місис Філлі. Її руки тремтіли, а по щоках струмилися сльози. 

- Що сталося? - панічні думки змінювали одна одну. 

- Там…там мрець!

 - Який мрець, де саме він знаходиться? 

- Поруч з лісом, біля першого будинку нашої вулиці! 

Джек секунду думав, а потім запустивши жінку до дому та всадивши у крісло побіг до кімнати. Пальці судомно шукали телефон, а як знайшли натиснули на знайомий номер Мора. Довгі гудки, а потім тиша. Номер не відповідав. З силою відкидаючи страшні думки він набрав номер Вальта, зараз його чергування. Відповіли майже одразу. 

- Нещодавно знайшли тіло, я піду перевірю та зв’яжуся з вами. Зі слів очевидиці воно знаходиться на початку південного лісу. 

- Зрозумів тебе, зв’яжусь з групою швидкого реагування. Зустрінеш їх на місці.

 - Добре. 

Телефон відправився на стіл, а Джек швидко одягався. Пальці тремтіли від нервів. На збори у нього пішло менше двох хвилин, пальці захопили телефон та документи. Він ледве не пробіг повз місис Філлі залізним голосом говорячи.

 - Залишайтесь тут, відчувайте себе як вдома. Як тільки я вирішу справи повернусь і у мене будуть до вас запитання. 

Жінка тільки відчайдушно хитнула головою погоджуючись. Джек вибіг з дому та зачинивши двері побіг у напрямку, що вказала жінка. Легені горіли, а ноги ставали ватними, але страх змушував йти все далі. І от вже він бачить лаву, на ній велика коробка перев’язана стрічкою. Кришка лежить на траві, поруч. Джек підбіг та зупинився зазираючи у середину. В коробці лежав ніж. Довгий, зроблений чудово та майстерно, він виглядав чарівно, якби кров не вкривала його більшу частину леза. Кров немов була всюди, а на стінці коробки був приклеєний невеличкий папірець, на якому було написано лише одне слово: озирнись. 

Джек різко озирнувся, його погляд пав на високі кущі, але там, ближче до долу виднілися чиїсь ноги… Знайомі штани та черевики…десятого розміру…

Чоловік зірвався з місця в лічені кроки оминаючи кущі. Його очам постала страшна картина. Мор лежав закинувши голову. Його очі були широко розплющеними, в глибині бачився тваринний жах. На грудях та животі зразу видно було страшенні колоті рани. Їх було, на перший погляд, більше десяти. А на грудині був приколотий ще один папірець: Всі вони заплатять за свої вчинки…Ніхто не залишиться осторонь. Свято тільки починається! - І у самому кінці кров’ю була намальована усмішка. 

Серце відбивало страшенний ритм. Мозок не міг зосередитися ні на чому. Перед очами стояла багряна пляма. Звуки сирени наближалися все ближче. Яскраві вогні осяювали все навкруги у червоний та синій колір, коли до них побігли люди. Слідчі та поліціянти одразу прийнялися за огляд тіла, в якому безсумнівно виявили Мора. До нього підійшов командир підрозділу.

 - Радий, що ви так швидко прибули, капітане. 

- Ваші слова будуть мати великий вплив на справу. Чи є у вас очевидець? Ви казали що якась жінка? 

- Так, моя сусідка. Вона зараз у моєму домі. Можете взяти у неї свідчення, а потім, я детально її розпитаю. 

- Ви впевнені, що вам до снаги сьогодні працювати. Ваші колеги вмирають у вас на очах, це важко пережити.

 - Але така моя робота. Я всилю, а якщо відчую слабкість обов’язково попрохаю допомоги. 

 - Можете йти розпитувати очевидицю, якщо вам не буде важко відправте нам результат допиту та деталі справи якнайшвидше. Так ви облегшите нам справу.

 - Звісно.

- Чого вас тут так багато!? Мені потрібен туалет! - перед ними стояв чоловік, з первинного огляду можна винести вирок: мертвецькі п’яний. Той ледве стояв на ногах тримаючись за дерево.

 - Знайшов час! 

- О… А тут що вже місце зайняте? На його місці повинен спати я! 

- Будеш далі пити! Опинишся дуже скоро! 

- Ой- ой, а що він мрець? І хто його вбив? Я дуже часто обираю це місце для сну, може сплутали?

- Ні, точно ні! Тобі сьогодні дуже пощастило не опинитися поруч в момент вбивства, можеш вважати, що в тебе другий день народження. 

Джек зітхнув оглядаючи чоловіка з голови до ніг, а потім попрощавшись пішов у сторону дому. Сонце вже легенько гріло спину, на годиннику сьома двадцять. Двері легко відчинилися пропускаючи чоловіка у тепло. Запах кави яскраво відчувався у повітрі. З кухні чувся шурхіт та ляскіт. 

- Місис Філлі, як ви? - спитав Джек заходячи у кухню. 

- Мені вже краще. - видихнула жінка ставлячи два кухлі кави на стіл. Джек не говорячи й слова сів навпроти жінки обіймаючи пальцями гарячий посуд, гріючи заледенілі пальці. Його не облишала думка, що з хвилини на хвилини він почне чхати. Волосся було мокрим та холодним, а все тіло промерзло до кісток.

 - Розповідайте місис Філлі. Чи було щось незвичне цієї ночі?

 - Моя Джессі невблаганно лаяла та дуже просилася на двір, тому тепліше одягнувшись десь о третій ночі ми вийшли на вулицю. Вона заспокоїлася, почала гратися і тут ми побачили чоловіка, що йшов зі сторони школи. Він був одягнутий у гарний карнавальний костюм, привітний та елегантний. Був приємним співрозмовником. Джессі він дуже сподобався. Він заговорив м’яким голосом і сказав. Як то було… - жінка відпила з кухля кави.

 - «Запрошую вас на веселу прогулянку, близько п’ятої години на вас буде чекати подарунок, приходьте на ваше улюблене місце» ох любий, ти ж знаєш як я люблю сюрпризи та нові знайомства. От я і погодилася, тим паче Джессі була спокійна та лагідна. Зазвичай вона ворожа до незнайомців. Ми погуляли та повернулися додому. Я намагалася заснути, але думки не облишали мене і я вирішила все ж піти було пів на п’яту.