Розділ 14. Їм судилося зустрітися знову.

- Так ти тепер регент. - почав дракон, дивлячись на дівчину, що лежить на ньому, хто б міг подумати, що так мирно на ньому лежатиме людина. - Виходить у твоїх руках тепер є влада. - Лун був завжди уважний до неї та її життя, відтоді як став її духовним звіром, вона не була нахабною або зарозумілою, і спілкувалася з ним як зі старим другом, можливо тому безсмертний дракон до неї прив'язався.

- Поки що так. - Селені було байдуже на владу і гроші, найбільше хотілося спокою, втекти кудись далеко-далеко і не повертатися назад, але ж Лун міг забрати її куди завгодно, величезному дракону вистачило б кілька разів змахнути крилами, щоб вони ширяли в небі, а це неймовірне відчуття свободи, коли ти летиш, не можна було порівняти ні з чим.

- Не рада?

- Не скажу, що хотіла цього, але вийшло як вийшло. - до неподобства байдуже, подумав дракон.

- І що далі робитимеш?

- Що не будь. - з усмішкою відповіла вона.

- Іноді ти буваєш неможлива.

- Як і ти.

- Але було б надто нудно, якби ти була іншою. - додав дракон, Селені було приємно почути таке.

- Так, я теж тебе люблю.

- Амо весь час приходить до тебе, бачу він тобою зацікавлений. - дракон знав усіх богів, і історію Амо знав теж, тому й переживав спочатку, але коли побачив, як бог поводитеся з нею, заспокоївся, ця дівчина змогла полегшити біль божества, але ж багато хто давно здався на його рахунок.

- Хіба не нормально, коли боги час від часу цікавляться людьми, адже вони всі так роблять, тому і з'явилися посланці.

- Сотні років тому, до моєї смерті, таких як ти було набагато більше, так цікаві були часи. - дракон посміхнувся від своїх спогадів, люди змінилися, як і цей світ, але ж це очевидно, з роками все змінюється, особливо ти це розумієш, коли живеш занадто довго, і це зовсім не погано. - Амо змінився, ти ж відчуваєш його страждання?

- Так, але чому його серце так страждає. - Селена щиро переживала за нього, адже він не здавався їй поганим чи злим, лише нещасним, як і вона сама, можливо, людина не в праві порівнювати себе з богом, але вона наважилася на це, і тому змогла відчути його біль.

- Амо не завжди був богом лише брехні та інтриг, колись він називався богом брехні та правди, балансу між цими поняттями, хоча він ним і залишився насправді. - тоді він і виглядав трохи інакше, і поводився інакше, серед усіх богів Амо був до людей ближчим за всіх, і намагався допомогти їм, через своїх посланців, але він не завжди вибирав для цього хороших людей, він вірив у всіх людей.

- Але як так вийшло? - подібне вона не могла й уявити, як же давно це було, якщо люди встигли забути, зараз його вважають лише богом брехні та інтриг, а виходить, що він ще бог правди.

- Він подарував свою силу людській жінці, вже й не згадаю, як її звати, вона могла відрізняти брехню від правди, і примушувати людей говорити те, що вона сама захоче, і робити те, що вона захоче, спочатку вона користувалася силою з розумом, і допомагала людям вершити справедливість, але потім вона познайомилася з одним чоловіком, і той своїми гарними словами обдурив її, вона йому повірила, і почала приносити людям страждання за його наказами, Амо хотів їй допомогти, зупинити, але та відштовхнула бога, вдосталь награвшись, той чоловік кинув її, зійшовши з розуму, посланниця випила отруту, Амо не встиг її врятувати, і вона померла в нього на руках, сказавши перед цим, що в цьому винен лише він.

- Це так жахливо.

- Амо прив'язався до неї, а після цього його душа почорніла, але знаєш, після зустрічі з тобою його душа почала повертатися до початкового вигляду. - дракон не хотів спочатку розповідати цю історію, вважаючи, що це не його справа, але якщо ця дівчина змогла полегшити його біль, буде краще, якщо вона все дізнається, хоча якщо одного разу Амо розповість їй все сам буде ще краще.

- Добре якщо це так.

- А Верон, не хочеш його побачити, я можу віднести тобі в небесний світ. - дракона давно турбувало це питання, Селена розповіла йому одразу, що однією з причин його воскресіння було те, що вона хотіла відвідати небесний світ і зустрінеться з Вероном, але після посланниця не заводила про це розмову.

- Хіба людям там місце?

- Можливо, й ні, але ти можеш туди потрапити. - на мить він замовк. - Не хочеш побачити Верона?

- Завжди думала, що хочу, але зараз, коли це стало можливим, мене перемагає страх.

- Невже я обрав таку боягузливу людину? - він хотів підтримати її, надати їй сміливості, щоб вона могла покластися на нього і довіритися, все ж хто, як не безсмертний дракон, зможе врятувати її у світі богів.

- Тоді це твоя помилка.

- Ха ха ха... Селено, я впевнений він з тобою хоче зустрітися. - адже він відчував як бог весь час за нею спостерігає.

- Чому?

- Верон рідко коли дарував людям свою силу, завжди вів відсторонений спосіб життя, але тим, кому вдавалося його зацікавити, він завжди допомагав, спостерігав за ними і завжди їх чекав.

- Мені потрібно все обміркувати.

- Як забажаєш.

З новою посадою з'явилося багато нових обов'язків, зараз Селена найважливіша фігура в князівстві, адже вона посідає місце регента, поки князь надто малий для того, щоб ухвалювати хоч якісь рішення, Маріанна опікувалася дитиною й паралельно вчилася бути старшою княгинею, опікуватися будинком, і Патрік теж намагався підтримувати порядок у князівстві.