Розділ 12. Спадкоємці.

Чутки про смертельну хворобу князя розлетілися князівством швидше за вітер. Люди перешіптувалися на ринках і в трактирах, чекали біля воріт палацу, намагаючись розгледіти хоч тінь правителя. Усе свідчило про те, що дні Вавилона Арксіса добігають кінця.

Народ починав готуватися до зміни влади, але самі не знали - радіти цьому чи боятися. Княжий син, Едвард, хоч і славився людиною доброю і справедливою, завжди намагався допомагати простому люду, але ніхто не міг з упевненістю сказати, чи зуміє він захистити землі від зовнішньої загрози й утримати хитке господарство князівства.

Навколо все більше наростало занепокоєння. Знать, унюхавши слабкість, кинулася немов зграя голодних вовків. Кожен прагнув перетягнути молодого спадкоємця на свій бік, зміцнити свій вплив і зірвати більший шматок. Їхні гінці та радники буквально вишикувалися в чергу, сподіваючись проникнути до палацу.

Але Едвард нікого не приймав. Він не бажав чути улесливих слів і порожніх клятв. У нього вистачало власних турбот, і в цьому нескінченному галасі він не знаходив ані краплі спокою.

Тоді ініціативу у свої руки взяла Мікаела, сьома принцеса, змушена брати участь у цих палацових інтригах. Вона й уявити не могла раніше, що князь коли-небудь впаде від хвороби, який здавався їй вічним і незламним. Тепер, коли його життя висіло на волосині, Мікаела раптом стала цікава навіть своєму батькові - людині холодній, байдужій, яка раніше не спромоглася навіть поглянути на неї.

Він писав їй одного листа за іншим, вимагаючи доповідей, порад, а головне - щоб вона не втрачала шансу наблизитися до нового спадкоємця.

Мікаела стискала ці листи в руках, відчуваючи, як повільно стискається зашморг навколо її шиї, як перетворюється вона з майже вільної шахової фігури на підневільного пішака, чию долю готові вирішувати за неї.

- У неї син. - сказав дракон Селена, Лун сам запропонував свою допомогу з цим, адже він набагато сильніший за Лойта. - Це точно.

- Все ж син. - видихнула Селена, дивлячись на нього, все ж вона не могла повірити, що дракон може набувати за бажанням будь-яку форму, зараз він сидить перед нею у вигляді кота, з білосніжною шерсткою.

- І що тепер? - запитав Лойт. - Збираєшся слідувати заповіту, і залишитися тут назавжди?

- Хто знає. - це було єдиним, що вона відповіла, перед тим як піти, в її голові крутилося безліч думок, князь уже був не в собі, немає сенсу йти до нього, залишилася лише одна людина, якій слід повідомити цю новину, і ось Селена сидить у невеликому кабінеті радника.

Патрік не міг повірити, що вона прийде до нього, він давно перестав у ній бачити затуркану князем дитину, дівчина виросла, і зараз мала величний та спокійний вигляд, князь усе поставив на неї, і доказом цього є заповіт.

- Не думав, що ви до мене прийдете. - почав Патрік. - Може, запропонувати вам чаю з десертами?

- Не варто, у Маріанни буде син. - різко сказала вона, чим викликала здивування радника.

- Це точно?

- Точніше ми дізнаємося лише коли дитина народиться.

- Вірно, ми ж не боги, щоб знати все, але й ваші слова не порожній звук, пані?

- А сам як вважаєш?

- Ви прийшли з цією новиною до мене не просто так?

- Заповіт князя, тепер усе більш очевидно, але такий результат не здається тобі кумедним.

- Від чого?

- Зараз усі аристократи просять про зустріч з Едвардом і його дружиною, король Торена несподівано зацікавився донькою, що буде, коли вони дізнаються про цей заповіт?

- Князь ще живий.

- Не будь наївним, вірність гарна якість, але здоровий глузд теж важливий, я вважала тебе людиною не дурною.

- Що ви від мене хочете?

- Усього лише дізнатися, чи хочеш ти залишитися на своєму місці?

- Так.

- Тоді. - дівчина простягнула йому документи. - По-перше це. - показуючи йому перший документ. - Шлюбний контракт, оформлений заднім числом з Маріанною, а це. - продовжила вона, показуючи вже інший аркуш паперу, і спостерігаючи за виразом обличчя Патріка. - Документ про визнання батьківства.

- Якщо все так станеться, Маріанна стане княгинею, а її дитина не буде позашлюбною.

- А значить у нього буде більше прав, ніж у Едварда. - після вона показала останній аркуш паперу. - А це новий заповіт.

- Що? - ще більше здивувався він, уважно читаючи документ, у ньому йшлося про те, що спадкоємцем стане Еліас, Маріанна стане старшою пані, Селена - регентом до 12-річчя дитини, а сам Патрік - старшим радником до 20-річчя князя. - Чому так?

- Я не хочу все життя провести тут, тож цього достатньо, і для тебе не погані умови, наступні 20 років обійматимеш цю посаду.

- Якщо проживу стільки.

- Гаразд тобі, ти не старий.

- Хочете, щоб я це підписав у нього?

- Так.

- А ви хоробрі, я прийму вашу пропозицію, заради князівства, але, що з Едвардом?

- Все за законом, він прийме новий титул.