Джуд йшла по чужому місті з метою почати нове життя.На ніч зупинилась в дешевому задрипаному готелі,купивши карту міста.Зранку,заплівши руде волосся в кінський хвіст,вирішила піти в медичний коледж,їй необхідно було знайти Сема,вона так прагнула щирої усмішки та людського тепла.
Зайшовши в навчальний заклад,їй закортілось втекти.Навіщо було йти сюди взагалі?На що вона сподівається?Та потік гнітючих думок перервала рука,що торкалась плеча дівчини.
-Я одразу тебе впізнав,-Сем усміхався до дівчини,-тебе важко не помітити.
Джуд лише усміхалась у відповідь,усі слова застягли в горлі комом.
-От,нарешті ти усміхаєшся.Також вирішила поступати сюди?От і правильно думаєш,вирішила оглянути коледж?Хочеш проведу екскурсію?-Сема було не зупинити,зразу можна було помітити,що він був дуже радий бачити дівчину.
-Так,буду рада.
Сем проводив дівчину коридорами,розповідаючи про свої навчальні роки.Він розповів,що вже практично завершив навчання і вийшов на роботу,Джуд лише усміхалась,дивлячись на хлопця,він сподобався їй,Сем був схожим на Росса,але на декілька років старшим,виглядав як бас-гітарист якоїсь рок групи,зазвичай вони мають красиві скули та чорне волосся і очі,що заворожують з першого погляду.Шкода,що при першій зустрічі,вона не дивилась в ці яскраво зелені очі.
-Ну от і все,-екскурсія підійшла кінця,-ти все ж хочеш сюди поступати?
-Треба подумати,-насправді Джуд ніколи не хотіла бути медиком,кров її заворожувала,але по-іншому.
-Насправді,через годину у мене зміна,-Сем звірився з годинником на руці,-але можу пригостити тебе чаєм вдома,поки буду збиратися.
-Я не проти,-Джуд навряд в іншому разі погодилась б на таке,але зараз їй не було куди дітися.
Вони зайшли в коридор,що виходив в простору вітальню,стіни якої були вкриті картинами,з кухнею її розділяла лише барна стінка,вікна були широкими,а підвіконники заставлені кактусами.
-Тут красиво,-Джуд не знала,що сказати,їй подобався інтер'єр,проте вона не вірила,що це може дозволити собі студент.
-Я зроблю чай,-Сем побачив,як Джуд розглядає картини та стінах,торкається тоненькими пальцями голок кактусів,-це все мама.
-Ти живеш з батьками?
-У мене є лише мама,вона має декілька квартир в різних містах,я наглядаю за цією,-хлопець наливав кип'яток в чашку.
-А де вона зараз?
-У моєму рідному місті,вона там має картинну галерею і багато котів,-Сем дав гарячу чашку дівчині.
-Ви не спілкуєтесь?
-Наше спілкування обмежується тим,що вона оплачує мої рахунки.
-Це,напевне,жахливо,-гаряча чашка обпікала руки,та Джуд невідчувала цього.
-А в тебе як з батьками?
-Я втекла з дому.
-Весело,але мені треба на роботу,-Семові не було цікаво чому і як,адже сам не хотів розповідати про стосунки з матір'ю,-ти можеш залишитись в мене,поки не вирішиш повернутись додому,або щось таке.
-Ти не думаєш,що я пограбую тебе?-Джуд усміхнулась такою усмішкою,в яку неможливо було не закохатись-подумав Сем.
-Окрім кактусів і незрозумілих картин тут нічого немає,-він засміявся.
Джуд оглянула картину,окрім вітальні була ще спальня,в якій окрім шафи та ліжка з тумбочкою нічого і не було і звичайна ванна кімната.У вітальні був диван,на якому могла б спати дівчина.
Увечері Сем повернувся додому,Джуд замовила піцу,вони до середини ночі сиділи і розмовляли,нарешті нормально познайомились.Дівчина багато дізналась про нового співмешканця.А коли він запитав про неї,незнала що й розповісти.Про те,як декілька місяців просиділа вдома?Про таблетки,які повинна була приймати?Про перепади настрою?Про вакуум,утворений на місці почуттів?
-Мені подобається малювати.
-Це напевне моя карма,-на ці слова Сема,вони обоє засміялись,-мама любить картини і різну творчість,хоча я не дуже розуміюсь на тому.
-У мене було багато часу,щоб практикувати.
-Покажеш?
-Усе залишилось вдома.Насправді,те,що я малюю,мені не подобається.
-Можливо,це так неприємна атмосфера діяла на тебе,може тут ти зможеш все почати спочатку.