Розділ 3 Зміни

   Настав ранок. Проте, він був дивним, якщо не сказати – зловісним! Небо затяглося важкими хмарами і дивні блакитні спалахи освітлювали темну масу. Потім пішов дощ. Важкі краплі стукотіли по дахах, стікали прозорими струмочками у ринви. Швидко наповнювалися калюжі і вже за кілька хвилин вулиці щедро омивалися потічками дощу, струмочки стікали в каналізаційні люки і створювали ні з чим незрівнянну музику зливи.  У повітрі пахло бузковою свіжістю, сонце врешті-решт виглянуло  на місто і заспокоїло щедрим теплим промінням. З місцевої гідрологічної станції надійшло радісне повідомлення: «Рівень води у річці піднявся до стабільної позначки. Засуха  не загрожує!» Люди раділи, а  річка невпинно заповнювала колись обмілілі ділянки кришталевою блакиттю вод і бурхливо вливалася у інші  водні артерії. Разом з нею продовжувала свою подорож і Гідрея. Правда, тепер вона була вже не просто сферою, а величезною субстанцією, що акумулювала тонни інформації і необмежено розвивалася.

  Місяці змінювали один одного, минув рік. Новини масово повідомляли про наповнення водних басейнів майже по всьому світу. Вода стає настільки чистою, що можна сміливо споживати її навіть з річки. Знайшлися, правда, скептики, які обережно ставилися до таких радісних новин і закликали ретельно проаналізувати причини екологічного прориву. Але, чи можуть вони стати на перепоні ДИВА?

   Спочатку урочисто повішено символічні замки на двері водоочисних станцій, звільнено тисячі працівників, а потім, майже буденно, сама собою, відпала потреба у зрошувальних системах, бо кришталево чисті дощі стали випадати один-два рази на день, щедро поливаючи землю. Дві третини планети охоплено дивовижним очищенням, буяють ліси, смарагдовим килимком вкриваються краї  золотистих пісків колись гарячих пустель. Гідрея захоплювала водні простори і безупинно аналізувала дані: тиск, солоність, температура, кислотно-лужний баланс…  Вона жадібно вивчала сотні тисяч молекул ДНК, невпинно змінювала мільйони сполук – Гідрея швидко та  невідворотно ставала частиною всіх екосистем Землі…

   Перші тривожні дзвіночки пролунали через шість років з риболовецьких суден. Звідти  один за одним, впродовж кількох тижнів, надходили дивні повідомлення про  незбагненне зникнення всіх морських мешканців – жодна  істота не була зафіксована приладами, жодна рибина не потрапила до рук рибалок. Здавалося, що все в океанах та морях в одну  мить просто перестало існувати, наче хтось чи щось одночасно викреслило їх з сторінок історії! Поряд з цим сталося ще щось більш дивне і жахливе: вночі вода просто систематично і обережно почала «злизувати» прибережні території, проте не поспішала повертатися назад. Цілі міста безслідно зникали у воді разом зі своїми мешканцями, розчиняючись у кришталево-чистій блакиті. З цього часу історія планети почала відлік еволюції у геть  іншому руслі…