Розділ 1 Прибуття

 – Мамо, дивись зірка падає! Давай загадаємо, швидше бажання!

– Це – не зірка, Андрійку, це – астероїд. – Олена перемивала посуд після вечері  і краєм ока стежила за малим неслухом. Той нетерпляче гарцював на ліжку і ляскав малими долонями по склу, залишаючи на ньому сліди.

– Мамо, мамо! Швидше, бо вона зараз зникне! – Андрійко міцно заплющив очі і щосили почав загадувати бажання, бурмочучи та загинаючи пальці. Бажань у семирічного Андрійка було чимало:

– Велосипед, книжка, справжній футбольний м’яч, велосипед… Ні, велосипед вже був. Чи не був? Мамо-о-о!

   Олена дивилась, як вода з булькотом забирає весь бруд з піною у водоверть вмивальника. От, якби всі проблеми можна було змити водою і все почати спочатку!

– Все, годі! Лягай спати! Твої бажання обов’язково здійсняться – навіть ті, про які ти лише встиг подумати!

– А ти загадала своє бажання?

– Загадала, загадала… – Олена підійшла до дитячого ліжечка, заправила ковдру і поцілувала малого. Вже на порозі зупинилася, клацнула вимикачем і, посміхнувшись, зачинила двері.

   На кухні тим часом починався хаос: вода весело дзюркотіла по підлозі, переливаючись через край вмивальника!

– А щоб тобі! – Жінка спересердя жбурнула рушника в калюжу – водяні бризки розлетілися в усі боки!

  … Метеор із силою врізався у в твердий ґрунт –  навсібіч розлетілися уламки і ще щось, майже прозоре, завбільшки з горошинку, хлюпнуло в нічну траву. Зойкнув нічний птах, зашелестіло листя на дереві і – тиша. Через кілька хвилин щось заворушилося і, м’яко ковзаючи, почало пересуватися по вологій траві, поступово збільшуючись в розмірах. Через півгодини стіною будинку, де мешкав Андрійко, повзла вверх водяна сфера, завбільшки з тенісний м’ячик. Вона мінилася тисячами  відтінків блакиті, ледь чутно пульсувала. На підвіконні кулька завмерла, наче розмірковуючи над прокладанням маршруту, і потихеньку почала просочуватись у відчинене вікно…

   Андрійко прокинувся від прохолодного дотику – поряд з ним на подушці лежав справжнісінький футбольний м’яч, правда, колір в нього був трохи дивний, сріблясто-блакитний, і на дотик він був страшенно м’яким і мокрим, але ж – м’яч! Радості не було меж! М’яч відстрибував від стіни, від підлоги, залишаючи мокрі сліди , аж поки до кімнати не ввійшла мама.

– Ти ще досі в ліжку? До школи встигнемо хіба до обіду!

– Мамо – в мене вже є справжній м’яч! Бо я загадав бажання і воно, і воно…

   Але м’яч щез, наче його ніколи й не було!

– Ну все, годі, ходімо! – Олена вийшла з кімнати, даючи зрозуміти, що розмова скінчена…

   Коли вхідні двері зачинилися, сфера змогла вийти зі сховку, розслабитися, розтектися. Поволі, неквапливо вивчала вона свій тимчасовий притулок, не припиняючи збільшуватись в об’ємі. Для неї все було новим, незвичайним. Миготливі спалахи в її блакиті частішали і врешті утворили химерну «нейросітку» – сфера аналізувала, оцінювала, створювала алгоритми, заповнюючи собою простір. Одного вона не могла передбачити – що двері відчиняться –  рвучко,зненацька, і на порозі постане захекана Олена! Вона вже спізнювалась на роботу, але мусила повернутись, бо той вистражданий за ніч звіт залишився на столі та, ледве переступивши поріг,  вона потрапила у величезну калюжу!

– Не може цього бути! Звідки? Звідки береться ця вода? Наче з підземелля!

   Жінка закотила рукави і почала збирати, на диво, слухняну калюжу. Здавалося, що рідина сама чіпляється за ряднину аби тільки чимшвидше покинути це негостинне помешкання. Олена навіть і не підозрювала, кого намагається випхати з квартири: минулого вечора з неба впав не просто астероїд, а рятувальна капсула із залишками  колись могутньої планети і ця сфера була просто безцінним в галактичних масштабах сховком інформації та енергії! Вона була тим, з чого починається все, вона  – Гідрея!

   Поки знервована жінка витискала останні краплі над вмивальником, світ навколо неї вже починав тихенько змінюватися. Гідрея текла трубами і «зчитувала» інформацію: пластик, іржа, високий вміст забруднювачів, йони важких металів… І так мало справжньої води! Блакитні спалахи активно освітлювали темряву підземної каналізації і стічні води поволі почали змінювати свою структуру – вода ставала прозорою, аж до блакитного відтінку, в задушливому повітрі з’явився  ледь вловимий аромат бузку…