4

Головна бальна зала Нордленду сяє вранішнім світлом, що проникає крізь високі вітражні вікна. Кришталеві люстри відбивають сонячні промені, створюючи на мармуровій підлозі візерунки з райдужних плям. Зала вже наповнена придворними, які збираються групками, обговорюючи майбутні прийоми.

Я стою біля трону, поруч із батьком. Мати сидить на своєму місці, спокійна й велична. Рейвен, як завжди, тримається за правим плечем короля. Його чорне волосся і темний одяг контрастують зі світлими мармуровими колонами зали. Він перехоплює мій погляд і ледь помітно киває — цей жест може означати все або нічого.

— Скоро прибудуть делегації, — шепоче мені на вухо молодша сестра Ельза, ледь стримуючи хвилювання. — Кажуть, що король Вествіку привезе живого дракона!

— Дракони вимерли століття тому, — відповідаю я, намагаючись говорити спокійно, хоча всередині все тремтить від думки про зустріч із принцом Троксі.

— А от і ні! — наполягає Ельза. — Я чула, як придворні розповідали про дивні вогні на болотах Вествіку. Тільки дракони можуть створювати таке полум'я!

Її очі горять захопленням. У свої сімнадцять Ельза все ще вірить у казки та легенди. Я не маю права руйнувати її мрії.

— Катрін, — вона смикає мене за рукав, — а правда, що в Меднессі люди можуть перетворюватися на тіні?

Її запитання змушує мене здригнутися, згадуючи вчорашню розмову з матір'ю.

— Це лише казки, Ельзо, — відповідаю я, хоча сама вже не впевнена, що в нашому світі є щось неможливе.

Раптом двері бальної зали розчиняються, і до середини виходить церемоніймейстер. Він стукає своїм посохом тричі об підлогу, і зала затихає.

— Його Величність король Грод Нордлендський радий вітати делегацію Вествіку!

До зали входять люди в темно-зелених плащах, оздоблених золотом. Попереду крокує високий чоловік середнього віку з гордою поставою — король Вествіку. Поруч із ним іде молодий принц, схожий на батька, але з більш м'якими рисами обличчя та дві принцеси Магра одна з них яка обіцяна моєму брату Рейвену, про іншу я нічого не знаю...

— Король Адріан та принц Фредерік Вествікські! — оголошує церемоніймейстер.

Батько підіймається з трону й робить крок уперед, щоб привітати гостей. Рейвен рухається за ним, наче тінь.

— Делегація Ситсауду!

Цього разу до зали входять люди в блакитно-срібних шатах. Їхній правитель — Король Харган, несподівано молодий чоловік з засмаглою шкірою та очима кольору штормового моря. Його постава видає в ньому досвідченого мореплавця. Він виглядає молодшим, ніж ми з Ельзою очікували — ледь за тридцять. Він оглядає залу з гордістю та цікавістю.

— Король Харган Ситсоудський! — оголошує церемоніймейстер.

Я помічаю, як Ельза напружується, коли батько кидає на неї швидкий погляд. Її призначено в дружини королю Харгану, хоча офіційно про це ще не оголошено.

Вперше за довгий час на моєму обличчі з'являється щира посмішка. Ельза заслуговує на краще, ніж я. Харган здається добрим, сильним правителем, який зможе захистити мою наївну сестру від жорстокості цього світу.

І нарешті...

— Делегація Меднессу!

Моє серце пропускає удар. До зали входять люди в чорно-червоних мантіях. Їхні обличчя серйозні, а погляди — пронизливі. Попереду йде король Меднессу, статний чоловік із сивіючим волоссям та благородною поставою. За ним крокують троє молодих людей.

— Король Раймонд Меднесський, принц Мід, принц Троксі та молодший брат короля Ерік Меднесські! — оголошує церемоніймейстер.

Ельза смикає мене за руку і шепоче:

— Який із них твій наречений?

Я не відповідаю, бо не можу відвести погляду від принців. Мід вирізняється високим зростом, гострими рисами обличчя та пронизливим поглядом.

Згадую слова матері про те, що первісток не стає спадкоємцем на трон у Меднессі, а стає на захист держави. Але дивлячись на Міда, я не бачу ні обладунків, ні меча — лише чорно-червона мантія, чорне волосся, бліде обличчя та очі... такі моторошні, що мороз пробігає по шкірі.

Троксі — тендітніший, з м'якими рисами обличчя і дещо невпевненою поставою. Ерік, очевидно, наймолодший брат, тримається трохи осторонь.

— Вітаю шановних гостей у Нордленді! — промовляє батько, і його голос відбивається від високих стін. — Ми зібралися тут, щоб відсвяткувати союз наших королівств через шлюб моєї доньки, принцеси Катрін, і принца Троксі Меднесського.

Я завмираю. Мої очі мимоволі переміщуються з одного принца на іншого. Троксі виглядає так само здивованим, як і я, але його очі світяться захопленням, коли він дивиться в мій бік.

Король Раймонд виходить уперед і схиляє голову.

— Ми вдячні за запрошення, Ваша Величносте. Меднесс радий зміцнити зв'язки з Нордлендом. Мій молодший син, принц Троксі, буде гідним чоловіком для вашої доньки.

Я знову дивлюся на принців. Мід спостерігає за мною з непроникним виразом обличчя. Щось у його погляді змушує мене відчувати тривогу. Він ніби оцінює мене, шукає слабкості.

— Сподіваюсь, ви насолодитеся перебуванням у Нордленді, — каже батько, повертаючись до трону. — Сьогодні ввечері відбудеться бенкет на честь наших гостей.

Коли офіційна частина завершується, гості починають розходитися залою, спілкуючись один з одним. Ельза не відходить від мене ні на крок.

— Твій наречений здається милим, — шепоче вона. — Але його старший брат лякає мене.

Я погоджуюся з нею мовчки. Є щось у погляді Міда, що змушує мене відчувати холод по спині.

Раптом помічаю, як до нас наближаються принци Троксі та Ерік. Троксі виглядає схвильованим, його руки трохи тремтять.

— Принцесо Катрін, — він вклоняється, ледь не спотикаючись, — радий нарешті познайомитися з вами особисто.

Його голос тихий і трохи нервовий. Принц Ерік стоїть поруч, ніби підтримуючи племінника.

— Принц Троксі, принц Ерік, — відповідаю я, роблячи реверанс. — Ласкаво просимо до Нордленду.

— Дозволите запросити вас на прогулянку зимовими садами палацу? — пропонує Троксі, його очі повні надії. — Хотів би познайомитися з вами ближче.