Пролог

Сутінки огортали Північний замок Нордленду, коли король Грод стрімко крокував холодними кам'яними коридорами. Його кроки гучно відлунювали, сповіщаючи всіх про його наближення. Смолоскипи на стінах тремтіли від його швидкого руху, відкидаючи химерні тіні, немов духи минулого спостерігали за подіями, що мали статися.

Двері до кімнати писаря відчинилися з таким гуркотом, що старий чоловік здригнувся, ледь не розливши чорнило на пергамент. Король Грод височів над ним, його масивна постать заповнювала весь дверний проріз.

— Ти занотовуєш народження моєї дитини? — запитав король, хоча це навряд чи було питанням.

Писар Торнбек кивнув, показуючи напівзаповнений пергамент.

— Так, Ваша Величносте. Я саме занотовую радісну подію — народження принцеси Катрін, спадкоємиці Нордленду.

Король наблизився, його дихання важке, очі холодні й рішучі:

— Переписуй. Сьогодні вночі королева Шаллот народила двійню.

— Двійню, сір? — писар завмер, його перо зависло над пергаментом.

— Так. Хлопчика і дівчинку. Хлопчик народився першим, на кілька хвилин раніше. Його ім'я Рейвен.

Торнбек відчув, як холод проникає йому під шкіру. Він знав правду. Весь замок гудів про те, що служниця померла, народжуючи королівського байстрюка.

— Але ж, Ваша Величносте... це неправда. Королева народила лише одну дитину. Я не можу... — його голос затремтів.

Король різким рухом висмикнув пергамент з пальців писаря і жбурнув його у лютий вогонь каміну.

Тонкий аркуш, свідок істини, скорився жару миттєво. Вогонь жадібно поглинув пергамент, перетворюючи чорнильні слова на сірий попіл. Полум'я танцювало, святкуючи знищення правди, а димові кільця здіймалися вгору, наче відносячи зі собою правдиву історію у небуття.

Писар застиг, заворожено спостерігаючи, як справжня хроніка зникає перед його очима, назавжди стираючи межу між істиною та вигадкою.

— Ти напишеш саме те, що я наказую, — промовив Грод таким тихим голосом, що він здавався майже нечутним, але кожне слово врізалося в свідомість гостріше кинджала. — Історія — це не те, що сталося насправді, а те, що залишиться на пергаменті. І на цьому пергаменті буде написано, що королева народила двох дітей.

Торнбек, ледь стримуючи тремтіння пальців, узяв новий аркуш пергаменту.

— Але ж, сір, це... це блюзнірство. Це проти всіх законів і традицій.

Король поклав руку на плече писаря, стискаючи так сильно, що старий чоловік скривився від болю.

— Нічого поганого в цьому немає, — сказав король, і його голос набув майже мрійливих ноток. — Рейвен народився від королівської крові. Він буде вихований на королівському молоці Шаллот, навчений королівським наставникам. Він істинний майбутній король Нордленду.

Торнбек дивився на танцюючі язики полум'я, що пожирали правду на його очах, і розумів, що вибору в нього немає. Король стояв над ним, поки він виводив нову історію — історію про народження спадкоємця і спадкоємиці Нордленду, двійні Рейвена і Катрін.

А коли він закінчив писати, король взяв пергамент, прочитав його і посміхнувся — холодною, задоволеною посмішкою людини, яка щойно переписала майбутнє.

— Історія запам'ятає цей день таким, яким він має бути, — сказав Грод, залишаючи кімнату.

Торнбек залишився сам, споглядаючи попіл у каміні. Цієї ночі народилася брехня, якій судилося змінити долі чотирьох королівств.