Гідна людина

ГІДНА ЛЮДИНА

У новому домі пахло пліснявою та пилом, проте все ж було краще, аніж запах у притулку. Марк мало що пам’ятав зі свого раннього дитинства, проте він точно міг наново відчути ту самотність та сірість від якої аж мурашки по шкірі йшли, коли намагався згадати час, прожитий у домі для обездолених. Але зараз у нього нова сім’я. Тремтіння від першої зустрічі давно минуло, перший захват від маминих пиріжків вже не такий захопливий, проте відчуття щастя від сімейного затишку залишилось до тепер. Саме так, у Марка тепер була любляча матуся, з щирим серцем, добрими очима та загрубілими від постійного прання руками. На пральну машину коштів не вистачало, проте на їжу було вдосталь. Батько був головою сімейства – суровий буркотун та справжній трудяга. До пізнього вечора він пропадав на своїй роботі, а повертався з різким запахом тютюну та мазуту. Діти знали, що отримати похвалу чи солодощі від батька було більш значущою подією, ніж від матері, яка кожного дня зі шкіри лізла, аби тільки рідні отримали свою порцію турботи та уваги. Головною значущою людиною для Марка був Микола – справжній старший брат. Микола ходив до середньої школи і повертався між полуднем та вечором. Марк вважав себе досить малим, аби ходити разом із братом до школи, однак завжди чекав його дома з нетерпінням, допомагаючи матері з покупками. Цього він навчився швидко, адже був дуже старанним у тому, щоб догодити своїй новій сім’ї. Продавці в магазині та на ринку одразу впізнавали Марка, знали чий він, тому люб’язно зустрічали, та уважно читали записку зі списком продуктів. Пів години і Марк вже весело біг назад додому з повним кошиком продуктів.

 Дуже багато часу Марк проводив разом з Миколою. Він пишався своїм старшим братом, а той в свою чергу ніколи не залишав молодшого у біді. Марк не зважав на свій невисокий зріст, горою стояв за брата. Час йшов, обидва дорослішали, і вже невдовзі мати зі сльозами на очах проводжала Миколу до університету в зовсім іншу частину країни. Авжеж це було не назавжди, і він обіцяв приїздити кожного тижня та дзвонити кожного дня. Так і було. Перші пів року. Та згодом дзвінки ставали коротшими, а зустрічі рідшали. Батько довше затримувався на роботі, а повертався п’яним, чим ще більше додавав хвилювання неспокійній матері. В такі часи він і міг і руку підняти, проте Марк завжди захищав жінку, інакше не міг, тому доставалось і йому. Синці для нього тепер були головним атрибутом таких вечорів. Однак і на це він не зважав, та завжди з радістю чекав, сподіваючись побачити тверезого голову сімейства.

Маркові не вистачало старшого брата, тому йому конче необхідна була компанія, бажано однолітків. Ніхто не здивувався, коли Марк знайшов собі  компанію у вигляді сусідської дівчини, яка лише на рік була молодшою за нього. Струнка, кмітлива, завжди розчесана та гарна, вона приваблювала не тільки Марка. Іноді йому здавалось, що вона занадто хороша для нього, однак не міг втриматись від спокуси спільного проведення часу. І, хоча її рідня була не дуже рада дружбі між ними, проте вели себе досить стримано.

Одного разу, коли вдома нікого не було, Марк, як справжній романтик, заліз до своєї Джульєтти через вікно. Спочатку вони обстежували всі закутки величезного двоповерхового будинку. На кухні знайшли, що поїсти, а саме здоровезний торт, який, мабуть, був призначений до дня народження когось з її близьких. Нажерлись від пуза, тому цукор вдарив у голову, адже потім, вони наче шалені бігали по кімнатам, грали у хованки, шаленіли, наче діти. Голова сімейства застав їх серед величезного гармидеру, забруднених у торт, наче поросята, та мирно сплячих разом на ліжку батьків. Такого гніву Марк не чув навіть від свого батька. Йому здавалось, що чоловік, який стояв зараз перед ним, був, наче Зевс, великий, кремезний, не вистачало тільки блискавок в його руках. Він кричав так, що здригалася стеля. Кохана Марка була дуже переляканою, вона притиснулась до свого кавалера, і той відчував шалене биття її серця. Проте чоловік і не думав зупинятись, він вказував на забруднену підлогу, тицяв пальцями у зіпсований диван. Ейфорія розваг спала, і Марк зараз розумів у яку халепу вони втрапили. Почав швидко міркувати, як краще залагодити свою провину, проте наступні події збили його з пантелику. Чоловік замахнувся і зі всієї сили дав ляпаса дівчині Марка. І тут його свідомість поплила, емоції переважили здоровий глузд і пелена гніву накрила Марка.

Що було далі він мало усвідомлював, та майже не пам’ятав, бо й соромно було згадувати. Опам’ятався тільки, коли приїхала автівка швидкої допомоги. Бачив, як поліція допитувала його матір. А потім батько силою заштовхнув його на заднє сидіння і вони поїхали. Мерехтіння блималок, вуличні ліхтарі, фари машин та дорожні знаки – все злилось в єдину сумну палітру, яка з кожною хвилиною майоріла різнобарвними образами, але цього разу картина складалась зовсім невтішною. Батько мовчав, а Маркові забракло хоробрості порушити тишу.

Глибокою ніччю вони дісталися до точки призначення. Марк не відразу зміг зосередити заспані очі, йшов за батьком навмання. Роздивлятись було нічого, навкруги, куди не глянь, було поле, і лише одна невелика сторожка. Їх зустрів літній чоловік, який мабуть був охоронцем на цьому полі кавунів. Батько представив йому Марка. Зі слів було зрозуміло, що таку подорож було заплановано задовго до нещодавньої події. Маркові було страшно, батько залишав його з незнайомим чоловіком самого, сказавши лише: «Попрацюй трохи, ледацюго, щоб життя солодким не здавалось». Останнє, що бачив Марк, це слабкий вогник тліючого тютюну і темний силует батька, який зник разом із ревінням мотору.

Спочатку було важко, Марк не звик постійно дихати пилом, був він також не придатний до виснажливих прогулянок. Обходи тривали зранку, після обіду, ввечері, а іноді, навіть вночі. Марк плутав, коли він спав або коли їв, проте він не втратив дисципліну, як не згубив і гідність. Він вже підвів свою сім’ю, тож тепер потрібно було взяти волю в кулак і намагатись довести, що він здатен на все, аби з гідністю повернутись до рідного дому. Він тепер – сторож. Має професію. Батьки хотіли, щоб Микола вчився, і подобається йому чи ні, він старається з усіх сил. Марк бачив, які у брата кола під очима від недоспаних ночей, як впали щоки без маминої їжі, але він старався, і батьки завжди пишалися ним, коли він показував свої оцінки з університету. Зараз батьки хотіли, щоб молодший не сидів просто вдома, а був зайнятий, працював, як батько. Робота охоронцем не гірша і не краща за всі інші, і він, напевно, впорається із нею, та стане гідною людиною.