Розділ 27, в якому все відбувається швидко, адже це – епілог

      І всі померли. Отак от. Якщо, ви любите погані кінцівки, то - далі не читайте.

     Якщо ж ви полюбляйте хеппі-енди, то все було дещо інакше.

     Отже, пролунали два постріли. Фрося закричала від розпачу та жаху: кулі потрапили прямісінько у чола її батьків. Єва та Ярослав обм’якли, а Ольга Петрівна зойкнула від розпачу – її жертви не отримали всього полум’я її ненависті. Колишня вчителька української мови заскреготіла своїми новими порцеляновими зубами.

       Алан думав швидко. За мить, він вже збирався схопити Фросю та вивести її з цього божевілля. Але дівчина, на долю секунди, опередила його. Вона розвернулася, побачила підступну білявку із пістолетом у руках та кинулася до неї.

        Дістатися Власти виявилося значно легше: натовп, наче зачарований розступався перед Фросею.

        Скриня все ще стояла із пістолетом в руках і не вірила, що так влучно поцілила. Її охопила радість – оце вона ледь не вперше потрапила в десятку! Тому, Власта дещо розгубилася, коли на неї наскочила Фрося, повалила на тверду бруківку та почала щосили із шаленою люттю гамселити.

      Батьки завжди вчили Фросю, що бити людей не можна, хіба що пнути ногою підступного Алана-Оленя (це не батьки її такому вчили, це Фрося собі таке дозволяла). Мама та Тато завжди казали, що життя – безцінний скарб. Фрося все це запам’ятала. Тому, і гамселила Власту по найціннішому – по білій дизайнерській сумці, яка впала на бруківку разом із власницею.

       Чому б Єфросинії  легесенько не стукнути Власту, як зробила б більшість людей? Бо у дівчини були гальма в голові. Фрося зрозуміла: що якщо вдарить Власту, то  не стримається та буде гамселити Скриню до останнього подиху. Ставати вбивцею суперечило натурі Єфросинії Ярославівни.

       Тут же ж, підскочив Алан, підняв Фросю з бруківки та спробував її заспокоїти. Дівчина все ще гамселила білу сумку, але на її очах почали з’являтися сльози. Вона розридалася.

      - Забери цю божевільну від мене, - наказала Власта Алану. Від її голосу натовп прокинувся та став насуватися на підозрілих осіб. Ще мить, і сумного Алана, ридаючу Фросю та нервову Власту розчавлять, чи кинуть у багаття – обіцяна вистава ж не вдалася.

        Дивний гуркіт та свист рознісся Ринковою площею. Юрба перелякано повернула голови на звук і почала розбігатися: прямо над ними пролетів величезний Дракон.

      Дракон однією пазуристою лапою схопив Алана, який тримав в своїх обіймах Фросю, а іншою – Власту. Скриня перелякалася, сіпнулася, і далі полетіла униз головою.

       Крилатий ящур всівся на даху Домініканського собору, де вже витирала драконячі сльози його золотава подруга.

     - Вона вбила моїх батьків! – Закричала Фрося, кинулася до Огняни і ледь не впала з ковзкого даху. – Її, напевне, Іванко-помічник Інквізитора підкупив! Її життя – в обмін на життя моїх батьків!

      Тим часом, Смок всадив Власту Скриню на дах. Так, як зазвичай люди сидять. Власта почувалася не дуже добре, але підступна колишня однокласниця зуміла заперечити свої провину та спробувати відбілити своє ім’я.

      - Брехня! – Сказала Власта. – Ніхто мене не купляв! Я поцупила у Іванка пістолет, бо той собі валявся на підвіконні. А Іванко торочив мені про якісь… чи то вселенські Собори, чи то конгреси. Я вже забула.

      - То, чому тоді ти застрелила моїх батьків?! – Відірвала своє мокре обличчя від плеча Огняни Фрося.

      - Бо їм було боляче, - просто відповіла Скриня. – Чи ти хотіла, щоб вони померли від опіків? До речі, їхні обличчя якісь знайомі. Білявка схожа на Єву Чупринку. А от брюнет…

      - Ти хочеш сказати, - не вірила своїм вухам  Фрося, - що вважаєш це порятунком?

       - Скриня права, - приголомшила Фросю Огняна. – Це був найкращий вихід. Може, - додала панна-Дракон, - такі, як Власта, не знають хто такий Сократ, чи коли вперше було прийнято сучасну Конституцію України, але вони добре знаються на житті. Власта зробила так, як вчинила б й щодо себе. Це природно для   природного відбору. Коли романтики замислюються: як би їм врятувати найбільше людей, а злодії – як би їм погубити найбільше кривдників, прагматики виграють. Вони, тобто прагматики, просто роблять те, що є доцільним у конкретній ситуації. Власта зрозуміла, що страждання твоїх  батьків можна зменшити пристреливши їх. Тож, вона зробила те, що було найраціональнішим.

       - Я не дуже люблю Драконів, - сказала Скриня. – Але ти - маєш рацію. Навіщо Чупринці і… Точно! Це ж Микитенко! Отакої! То він таки спромігся освідчитися Чупринці? А ти, - вона поглянула на Фросю, - ніяка не Чупринка?

       - А ти, - встрянув до розмови Алан, повернувшись до Смока, - чому втрутився? Огняна казала, що не можна літати у самому місті через будівлі.

      - Так, - сумно кивнув Смок. – Можна зачепити хвостом будинок, і всі поверхи впадуть камінням на людей. Але ж….. але ж …. Вони… Люди…. Ярослав їм допомагав, а вони не підтримали його. Я б ще зрозумів, якщо б ці люди лише промовчали. Але ж вони кидали вгору руки і закликали до спалення подружжя Заправлюд. І це, після того, як пан Ярослав та пані Єва стільки всього зробили для них.  

       - Що робитимемо? – Спохмурнів ще більше, якщо таке взагалі можливе, Алан.