Розділ 24, в якому багато підозр, відкриттів та зойків

     Алан-Олень покірно стрибав на одній нозі. По очах Фросі, він зрозумів, що дівчина дещо згадала. І він був би радий отримати ще більше таких ударів по гомілках, аби вона була жива.

      Тут сталася ще одна дивна річ. Фрося стала навшпиньки та… поцілувала Алана-Оленя. Юнак застиг. Йому дуже хотілося обійняти дівчину та не відпускати до скону віків. Але ж не на очах оцих двох.

     - А ну, прибери руки від моєї сестри! – Наказала Єва.

     - Оце Ви щойно порушили закон, - Заявив Ярослав. – Схоже, що Ви - повнолітній, а Чупринка – ще ні.

     - Це вона мене поцілувала, - заявив Алан, а дівчина знову вдарила його по гомілці. – Технічно, вона ще не народилася, а я ще лежу у сирій землі. Так що, на нас чинні закони не поширюються.

      - Божевільний, - прошепотів Ярослав Єві. Вона кивнула.

      - А от і ні! – Відрізав колишній вчитель. – Якби ти написав сам собі записку із найпотаємнішою своєю  таємницею, я би тебе вмовив. Хоча, припускаю, цього разу ти хоч натякнув мені на деякі речі. Тож, я можу змінити майбутнє.

       - Точно, божевільний, - погодилася із Ярославом Єва.

       - Добре. Коли наступного разу світ полетить до прірви, не забудь передати мною собі записку. Хоча, припускаю мова у ній йдеться про полуниці.

       - Про полуниці?! – Разом зойкнули Фрося, Єва та Ярослав.

       - Бачу, я зробив правильний аналіз. Хтось,  припускаю що Єва, сьогодні отримав полуниці. А тепер про таке.

      - Чекайте. Це Ви надіслали мені полуниці? – Запитала Єва. Алан та Фрося ледь не підстрибнули на сходах.

       - Ні. Я нічого не надсилав тобі. Це…. Скажімо хтось таємничий надіслав тобі полуниці. Але все це - дурниці. Зараз мова про долю світу.

      Єві було начхати на долю світу. Її цікавило, хто надіслав їй такий ніжний та смачний подарунок. Спочатку, оцей божевільний натякає, що це витівки Микитенка, а потім змінює тему.

     - Що ти згадала? – Запитав Алан-Олень у Фросі.

     - Одесу, - відповіла дівчина і з радістю побачила, як червона фарба заливає бліде обличчя юнака. – Як ми посварилися, та хто така Огняна. А ще – своїх батьків. У майбутньому вони значно розважливіші. Всі стають такими, коли дорослішають?

      - Ні, - відповів Алан. А потім він повідомив Єву та Ярослава: - Я з майбутнього. Тобто, я з минулого, а потім я потрапив у майбутнє, а тоді знову до минулого і…

     - Ти їх геть заплутаєш, - відрізала Фрося. – Оцей… скільки тобі зараз років? Ти явно підріс і подорослішав.

     - Двадцять один, - зітхнув Алан.

     - А з вусами ти виглядав доросліше, - зізналася Фрося.

     - Тому я їх і відростив. Але я не люблю вуса і…

     - Гей! Я дуже рада, що ви граєте у якусь дивну гру. Але, може Ви, - Єва вказала на Алана, - нам повідомите, навіщо відірвали нас від школи?

     - І що, та школа багато тобі дає? – Запитав гість з минуло-майбутньо-минулого. Єва розгубилася.

     - Добре, - розреготався Ярослав. – Я зрозумів Вас. Але, може, ми дійдемо до суті? Навіщо Ви нас сюди привезли?

       - Щоби ви допомогли мені знайти Всеволода.

       - Всеволода?! – Дуетом запитали Єва та Ярослав, а Фрося сказала тієї самої миті:

       - А я його бачила вчора. Тобто не вчора. А в мобільному. Він, місяці три тому, виліз з руїн Губківського замку.

        - Якби ж то твій батько не боявся порушити часовий баланс. Ми б тоді знали де Всеволод знаходиться зараз. Саме тому я вас і зібрав. Щоби ви мені допомогли.

      - У чому? – Запитав Ярослав. – Ми вже зрозуміли, що у Вас пунктик на якомусь Всеволоді. А що він таке зробив? Ви з СБУ?

       - Ні. Я ж кажу. Я – з майбутнього.

       - Отак я Вам і повірив, - фиркнув Микитенко. – Доведіть.

       - У майбутньому живуть жахливі гібридні Дракони, які спалюють усіх, хто проти Уряду, - спробувала Фрося.

      - Драконів не існує, - відрізала Єва. – І Фросько. Цей… гм… пан - письменник. Він, мабуть, пише фантастичний роман і…

      - Він каже правду. Я теж з майбутнього! – Гримнула Фрося. – Там жахливі гібридні Дракони! Люди живуть під землею! А хто живе у містах, платять величезні податки Всеволоду! Це він зробив тих гібридів! А справжні Дракони -  допомагають нам!

      - Схоже, Чупринко, - прошепотів Ярослав на вухо Єві, - твоя сестра закохалася у цього… е… і він крутить нею, як хоче.

      - Ніхто ніким не крутить, - відгризнулася Єва. – Фрося, якщо ти вже так налаштована підтримувати цього… пана Алана, то нехай він доведе, що з майбутнього. Бо, кожен може казати, що він з майбутнього.

       - Я вам дещо покажу. Але зачекайте на…. А, ось і вона, - сказав Алан, а темний джип, із Огняною за кермом, зупинився перед будинком. – Вони хочуть доказів, - повідомив юнак спільницю.

      - І це дуже розумно з їхнього боку, - сказала Огняна, виходячи з авто. Тієї самої миті, Фрося кинулася до панни-Дракона зі словами: