Розділ 21, в якому пані Заправлюд приймає рішення

       Чого-чого, а на таке Олень точно не чекав. Він ледь не проковтнув свого язика.

       - Й-а?

       - Так. Саме ти.

       - Але ж я… лише…краще запитай у Драконів.

       - Та ти сам, наче Дракон. Ти знаєш все те, що записало людство за останні дві із половиною тисячі років.

       - Але ж це - лише книжки! Про подорожі в часі писали лише фантастику! Може, треба стрибнути з високої вежі голяка, а може випити чарівну мікстуру, чи сісти до автомобіля, який перемістить у часі. Я знаю лише один спосіб мандрувати у часі, і він – у один бік. У майбутнє.

       - Добре. Заспокойся. Я мабуть неправильно поставив запитання. Давай, десь сядемо. Ні, краще давай вийдемо на відкриту місцевість. Для гібридів зараз занадто волого, а я не хочу, щоб нас підслухали.

       Вони вийшли на галявину та всілися на камінь (оце їм дуже вчасно попався камінь).

       - Ми тебе у себе прийняли не тому, що такі добрі і нам тебе шкода, а тому що ти справді багато знаєш і вмієш аналізувати. Хоча, маю визнати, щодо деяких речей ти абсолютно безпорадний. Вибач. Я тебе не критикую. Просто спробуй на дещо подивитися з іншої точки зору. – Він помовчав, кусаючи свою нижню губу. – Чи можна змінити минуле?

      - Я… я…. я справді не знаю.

      - Я питаю не про процес подорожей у часі. Припустимо, хтось має машину часу. Проаналізуй, чи зміниться щось у сьогоденні, якщо хтось, приміром… я не знаю, може, врятує Київ від татаро-монгольської навали у тринадцятому сторіччі.

     - А, в цьому сенсі, - нарешті дійшло до Оленя. – Думаю, зміна у минулому викличе зміну у сьогоденні. Наприклад, якщо Київ встоїть, то татаро-монголи не підуть далі. Отже, в Данила Галицького буде шанс збудувати свою міцну державу. Хто знає, може б за таких умов Україна була б від Уралу до Альп. Але все це - припущення.

      - А людина з сьогодення, яка змінила минуле, вона куди попаде? До свого часового виміру, чи до зміненої альтернативи?

      - Знаєш, - задумався Олень, - це дуже складне питання. Дехто припускає, що кожна нова альтернатива події створює новий світ. І світів у…. просторі? Нехай буде у просторі, існує безліч. У такому випадку, людина мала б повернутися до свого власного альтернативного розв’язання події. Але, можливо, існують якісь інші зв’язки. Наприклад, бажання змінити світ у цієї людини дуже сильне, тож вона і попадає у нову альтернативу. Але ж зміни - дуже небезпечна річ. Можна випадково знищити своїх батьків і тоді – колапс.

      - Або створити умови для їхнього народження, - пробурмотів пан Заправлюд.

      - А хіба таке можливе? – Витріщився Олень. Він задумався і сидів так з півгодини. Час від часу піднімаючись та роблячи круги навколо каменя. Співрозмовник не квапив хлопця. Він також про щось думав.

       – Теоретично таке можливе, - нарешті відізвався Олень. - Але це надто заплутане. Має бути якесь фантастичне накладання одна на одну двох альтернатив. Щоб людина звідси попала у альтернативу А, змінила історію, що призвело до альтернативи В. При цьому для цієї людини справжнім минулим є друга альтернатива, а для решти… Ой! Це якесь божевілля! А звідки у тебе взагалі така ідея виникла?

       - Та от, ніхто не знає, звідки взявся Всеволод, - пробурмотів пан Заправлюд.

        - Ну, він би міг змінити історію без зайвих докорів сумління. А може дійсно, він підмінив минуле під ті умови, які йому подобалися. Але тоді він мав би поміняти людство.

      - Тобто?

      - У всього є своя логіка. Приміром, хтось відправляється в минуле й вбиває Гітлера ще у 1920-му році. Але ж проблема не у ньому, а у людських взаємовідносинах. Людство вимагало нової війни, і вона б обов’язково сталася. Але жертви могли б бути інші. А окупантом могли б бути…. може французи?

        - А тобі не здається, що оце зараз ти знімаєш вину з Гітлера? – Поцікавився пан Заправлюд.

       - Не знімаю. Він же був живий! І він, і його прихильники самі обрали свій шлях. Але люди скрізь і завжди однакові. Десь і колись трохи гірше, десь і колись трохи кращі. От в підручниках історії кажуть, що польська шляхта знущалася над українцями та білорусами. Думаєш, якби українці були шляхтою, вони би поводилися краще?

      - Це все філософські питання, - відповів тато Фросі. – Ми якось про них поговоримо. Але зараз мене цікавить дещо інше. Як ти гадаєш… припустимо, я відправляю тебе в минуле. Та не смикайся! У мене немає машини часу! Я просто дещо хочу з’ясувати суто теоретичне. Так от. Ти відправляєшся у минуле, кажеш мені молодому про Всеволода, я тобі не вірю. І історія повторюється. Коли гібриди захоплюють світ, я тобі вірю і відправляю собі минулому записку із інформацією, яку знаю лише я. Ти показуєш цю записку мені, ми хапаємо Всеволода… Чи може таке відбутися?

     - Мені здається, забагато часових збурень.

     - Збурень?

     - Ну, ти можеш написати де вперше з’явився Всеволод зі своїми ідеями. Або коли вперше з’явився гібрид, на той випадок, якщо Огняна, Смок, чи Жар таки погодяться його прибити. Але через ці постійні мандри у часі та переписування історії, може статися так, що все піде… по-іншому. Припустимо, ти знаєш, що… е… мама В’ячеслава захворіла після купання під дощем у травні. Ти попереджаєш її у минулому, щоби вона у майбутньому не гуляла під дощем у травні. Вона тебе слухається і… випадково потрапляє під дощ у червні.