2.

Важке тіло притискає мене до ліжка. Одна його рука тримає обидві мої, іншою він роздягає мене. Я вириваюся , кричу і плачу, та мене ніхто не чує. Мене з різькістю та болем цілують у губи, кусаючи їх, на моє лице спадають чорні кучері. Це не був поцілунок, кохання чи розради, це був цілуелк повний жаги, жаги мого тіла. З болем в голові я спробувала вирватися з його хватки, та він не дав цього зробити.Тільки-но хлопець відсторонюється —з моїх уст іде кров. Я плачу та знову кричу, дві миті і я лишаюся без бюстгальтера . Хлопець залишає мокрий слід від поцілунків на моїй шиї.Я задихаюся через сльози, які невпинно течуть по щоках та попадають у моє лице.Страх єдина емоція яка мене охоплює. Мене ніби розриває на частини. Ці грязні руки та болючі поцілунки. Мій крик голосно пролунав кімнатою.

-Кицю, чого ти?-Цей жахливий чоловічий голос.-Не кажи що тобі не подобається..-Його руки дійшли до моєї спідниці.

-Ні,Ні ..Ні .. Будь ласка...-Я вже не могла терпіти і просто жалібно плакала .

-Ну, що ти кицю, це ж не боляче.-Він поцілунком злизав дві мої сльози , а його руки якраз впоралися з защипкою спідниці. Малим! Цей чоловік просто садист! Йому подобається причиняти мені біль, і дивитися на це, я ж ненавиділа показувати йому свій страх та слабкість, його це занадто тішило.

Я кричала та мене ніхто не чув. Мене поглинули сльози та крики .

-Емма!-З далеку почувся знайомий голос.-Емма!-ще раз він покликав.

Раптово все припинилося, коли я розплющила очі то побачила 3 людей у моїй кімнаті. Чейза,який тріпав мене за тіло, Чарлі  з червоними очима,яка тримала свою руку на його плечі і того кого я не очікувала там побачити.Ноен він спирався на стіну напів одягнений  , його очі не показували жодних його емоцій.

-Сестричко, я так злякався. -Хлопець акуратно узяв мене за руку.

-Ми усі злякалися.Ти  сильно кричала та плакала уві сні...-Чарлі поклала свою руку мені на плече. Я зрозуміла що досі плачу, цей дикий страх охоплював усе тіло. Мене усю досі трясло.

-Це знов він ,так?-Тихо прогарчав брат, вперше я чула його таким після смерті батьків. Він ніколи не згадував тих подій, боячись травмувати мене ще більше.Я нічого не відповіла на це питання а просто відвернулася від них.-Все буде добре, усе вже закінчилося.-Я не вірила жодному його слову.

-Звісно,-мій погляд перекинувся на ноена, який не виявляв цікавості до розмови, але я знала що він уважно слухав. Якого дідька він тут забув?

-Я залишуся з нею на ніч , а ви ідіть.-Чарлі провела їх довгим та похмурим поглядом. Вже на виході Чейз сказав Ноену, дуже тихо, щоб я не чула:

-Клянуся, як тільки я його знайду він не зможу ходити.

-Люба, у сні ти говорила одне ім'я. Дже...-Я не дала їй закінчити та перервала.

-Досить. Я знаю чиє це ім'я і прошу не згадуй його.

-Добре, як скажеш люба.Та все таки, що сталося тоді...?-Дівчина добре пам'ятала день, коли Емма прийшла вся мокра в порваному одязі та у сльозах. Чейз метав і кричав цілу годину, але вона нічогісінько не казала. Лишень після сліз хлопця вона тихо сказала причину всього, у той же час хлопець взяв у руки биту і вибіг з кімнати, повернувся він лишень за чотири години. Весь у крові і не хотів нічого казати. Ніхто тоді не піднімав ту тему , та й пізніше її яро уникали. Ось ця спільня риса брата та сестри, вони годинами сваряться,але потім рватимуть глотку один за одного.-Емма..?-У відповідь тиша.

Мені не хотілося нічого. Розпити Чарлі про нього зводилися до простої мовчанки. Про цю історію не знав ніхто крім брата, принаймі він так сказав. Через годину розпитувань дівчина припинила ці марні спроби. Самі лишень спогади про той час викликали сльози. Та сни того часу ставали дедалі частішими. Чарлі почала теревеньки про навчання , які ,як на диво, допомогли. Вже за 2 години я спала на руках в Чарлі, останнім часом вона замінила мені мати, хоч наша різниця у віці не настільки чуттєва я зрозуміла , що вони з Чейзом замінили мені батьків.

Я прокинулася від стуку в двері.

-Міс,  перепрошую я можу увійти?-Тонкий голос пролунав з-за дверей.

-Так, звісно.-Я підняла голову і глянула у сторону дверей.Висока білявка дивилася блакитними очима на мене.

-Містер Юбкенс просив передати, що через двадцяти хвилин вас чекатимуть у вітальні , на сніданку.-Дівчина поклала на крісло , одяг і продовжила.-Це змінна одежа, я потрібна ще вам?

-Ні, спасибі. Можете йти.-Я почекала доки та вийде та пішла в душ. 

Хотілося змити всі сльози та піт, забути усе. Мокрі краплі стікали по обличчі та змішувалися зі слізьми. Я дозволила собі поплакати лиш трішки, а потім витерла сльози і вийшла з ванни.Усе своє життя я отримувала любов та підтримку, так чому ж я зв'язала себе стосунками з абюзером? Чому тоді прийняла його запрошення на побачення ,якщо знала як він поводить себе з іншими дівчатами? Чому після першої сварки, коли він підняв на мене руку, я не пішла?

Вже 2 рік я намагаюся пережити ту історію та забути, але вона ще досі явлчється мені уві сні. В мене вже немає сили боротися з минулим, тому краще просто дивитися в майбутнє. Я ковтнула згусток ,що застряг у горлі, і вдихнувши пішла до речей.

На стільці весіли темні лляні штани та сорочка. "100% воно було з гардеробу Чарлі", воно було дещо велике на мене. Волосся , ще мокре, я зібрала заколкою та спустилася в низ.

-Добрий ранок,-Я почула голос Чарлі з кухні.

-Привітик, ти як ,виспалася?-Я з зацікавленням подивилася на неї, бо пам'ятала минулу ніч до мого кошмару.

-Ти про що?-Дівчина на мить задумалася , а опісля почервоніла.-Ти не правильно усе зрозуміла...-Спробувала вона себе виправдати.

-Та не переживай, мені не 5, можеш не брехати. У моїй кімнаті вас дуже добре чутно.-Я опустила свій погляд на дівчину. На ній була сорочка мого брата. -Ти що віддала мені свою останню одежу?

-Ні , я не тримаю тут одяг. Інколи можу залишити, але останній раз я забрала з собою увесь. По цій причині я забрала сорочку твого брата. Він тримає тут більшу частину свого гардеробу.-Вона далі щось готувала на кухні.