Пролог

   25 травня 2018 рік 

В швидкому чорному мерседесі сиділо четверо осіб: чоловік років 40 ,жінка приблизно цього ж віку,молоді хлопець та дівчина. На передніх сидіннях влаштувалися Гріфін та Мей -пара, яка була одружена ось уже 22 роки. Ззаду батьків розташувалися брат та сестра. Хлопець спав, а дівчина слухала музику. 

Ззовні машини ,не на жарт , розпочався дощ. По склі швидко спускалися невеличкі каплі. Емма відірвалася від свого улюбленого заняття, через розмову батьків.Хоч на ній і були навушники, але вона змогла почути їхню розмову.

-Любий, ти ж розумієш що наша донька не може завжди бути в невіданні?-Тихий голос прорвався крізь голосну музику, останнім часом слух дівчини значно покращився. Вона могла чути те шо відбувалося в сусідньому кабінеті на уроці, варто було лиш трохи зосередитися. 

-Я не хочу і її втягувати в це. Ще занадто рано, Чейз дізнався про це лиш торік і то через його пробудження, а вона надто юна.-Баритон різав вухо."Що ж приховують батьки?".

Погляд дівчини пав на фари фури, біді та яскраві , вони сліпили очі дівчині. Різкий спалах та крик матері останнє що пам'ятала дівчина.

*****

Порожнеча і потім темнота. Так було не довго,але відчувалося як вічність. Поволі дівчина розкрила очі й побачила яскраве світло лікарняної палати й заразом лице свого брата.

-Що..о ста...ло..ся?-Запитала дівчина тихим та тремтячим голосом .

-Аварія.. На нашу машину мчалася фура і коли тато викрутив руль щоб уникнути аварії нас занесло та ми врізалися в стовб. Ти не прокидалася два дні. Я сильно переживав.-На очах хлопця бреніли сльози,але він не хотів плакати перед сестрою.

-А батьки? Що з н..ими?-Хлопець відвів свій погляд.

-Поправляйся сестричко, спи. Я завтра повернуся.-Він спробував вийти ,але дівчина не дала.

-Ще раз повторюю? Що з ними?

-Тільки не переживай. Розумієш так буває. Всі ми не вічні, ніхто не знає коли закінчується його шлях.

-Ні!Ні..Ні..Ні! Цього не може бути.....!-Крики наповнили лікарняне палату, від чого прибігла медсестра.

-Вийдіть, я ж казала що рано!-Сварила вона хлопця.Вона вколола пацієнтці снодійне і вийшла з кімнати, благо воно швидко діє і дівчина заснула.

*****

Коли дівчина відкрила очі на наступний день то в палаті сидів хлопець. Біль переповнював все всередині і сльози котилися з її очей.

-Сестричко, я розумію...Тобі дуже важко, але ти мусиш поправитися завтра похорон. І я сам досі не можу осмислити все це, але потрібно продовжувати жити далі.....

-Ні. Я не вірю,-Вона ковтала сльози і не могла зупинитися,- цього просто не може бути.

-Плач скільки потрібно.-Він міцно обійняв дівчину ,яка не в змозі була зупинитися.

*Наступного дня*

О першій дня дівчину виписали із лікарні. 

З рідні в дітей був лиш дідусь, який не спілкувався з дочкою останніх 8 років. Він не сприймав зятя та не дозволяв приходити всією сім'єю в дім. Свого внука він не дуже любив ,але той все-таки часто бував в гостях у дідуся, як-не-як а все-таки рідна кров. Та про внучку таке сказати було важко, її дідусь просто обожнював , ще малою дівчина була його улюбленицею. Вісім років тому вони з дочкою сильно по сперечалися ,і він дзвонив виключно на свята.

Але вчора він подзвонив внукові і сказав що влаштує похорони сам. Дивна ситуація збентежила хлопця, але через смерть батьків він погодився на пропозицію дідуся.

Після виписки дівчина одразу ж відправилася на похорон. Важкі та темні хмари тяготіли над землею. Вже через декілька хвилин розпочався дощ. "Настрій якраз під подію"-Єдина думка яка була в голові дівчини. 

-Добрий день ,пані Хадсон.-Чоловік років 30 тримав парасолю над головою дівчини та провів її до чорного лімузину. Дівчина ніяк не відреагувала,лиш поправила свою чорну сукню, коли сідала.

В машині її чекав брат, дідусь та хлопець років 20.

"Здебільшого дідусь залишає слуг на передніх сидіннях. Невже ситуація з нападами почастішала?"

-Люба..., -Чоловік обійняв внучку та посадив її біля себе,-.. я так переживав за тебе.

-Спасибі дідусю, шкода що ми з тобою зустрілися при таких обставинах.-Я глянула на хлопців, які не спілкувалися між собою і здавалося, що їх тошнить один від одного.

-Думаю, ти пам'ятаєш мого молодшого сина?-Він показав на хлопця, який сидів біля Чейза.

-Вибач, дідусю, але ні...

-Ну це і не дивно. Ви бачилися ще як були дітьми. Гейдж -Емма, Емма- Гейдж. 

-Шкода зустрітися при таких обставинах, але всеодно приємно познайомитись.-Хлопець мляво посміхнувся їй .

-Так, і справді....-Вона хотіла дещо запитати, але машина під'їхала до церкви.

Похорон пройшов неначе в тумані. Дівчина постійно плакала і лиш під кінець трохи заспокоїлася. На похоронах було повно людей і зі всіма вона мала поговорити, хоч трохи. Останніми пішли три компанії:Друзі Чейза, дідусь з дядько та пан Юбенкс, батькових бос.

-Чейз, Еммо я дуже занепокоєний всім цим, обіцяю ,що дізнаюся хто це затіяв, відповідальні будуть покарані.-Пан Юбкенс поклав руку на плече брату, а мене обійняв.-Розумію, що не час, але прошу зайди до мене ,хлопче, десь завтра.

-Дякую, обов'язково....

-Звертайтеся, якщо щось буде потрібно.-Він з охороною покинув наш дім. Одразу за ним підійшли друзі брата, вони ж , як потім дізнається дівчина були прямими підлеглими її батька.

-Чейз... Мені шкода. Він був близькою для мене людиною. Якщо щось потрібно звертайся.-Блондин обійняв брата і кинув жалісний погляд на мене інші просто стояли ззаду.

-Добре, дякую Ноен.-Компанія пішла і в кімнаті був лиш дідусь з дядьком.

-Присядьте. Це буде важка та довга розмова. Я не хочу обговорювати це з вами , але вибору в вас нема.