Частина друга. Спроба

Чи варто порушувати правила та життєві принципи? Піти на поступки, щоб знайти розв’язання проблеми? А якщо від цього залежатиме доля близької людини?

Діана сиділа в кімнаті з вимкненим світлом. З вікна все одно линуло неонове сяйво вивісок, яке підсвічувало темне приміщення. Підігнувши ноги на ліжку, дивилася на скляний стіл, на якому лежала чорна коробка. Вона трохи вагалася, чи починати. Її долав страх, що не вдасться вчасно зупинитися й зробити все так, як пояснила Півонія.

Нечутними кроками зайшла до спальні брата. Денис після довгої гібернації був виснажений. Схудлий юнак лежав обличчям до стіни, дрімаючи. Окуляри та блок «Адепта» він поклав біля подушки, однією рукою тримаючись за край оправи. Було складно дивитися на нього: щоки запали, розтріпане волосся неохайно стирчало з-під капюшона, натягнутого на голову. Постіль була незастелена, він так і спав в одязі, щоб не змерзнути.

Трохи нахилившись, потягнулася за пристроєм. Ден поворухнувся, змусивши її завмерти. Повільно та обережно тягнучи за оправу, дістала окуляри, а потім і блок. Лише напульсники дівчина не могла зняти. Вони були туго закріплені й спроба розстібнути завершилася б невдачею. Денис би прокинувся і влаштував скандал. Вона кілька разів подумки вилаялася, коли нігтями не вдалося підчепити липучку на зап'ясті, і вирішила не ризикувати.

Схопивши з тумбочки його ігровий планшет, Діана вибігла зі спальні й, зачинившись на замок у своїй кімнаті, жбурнула прилади на крісло. Руки тремтіли. Вона жодного разу не користувалася гаджетами, але бачила, як це робили інші, бачила, як гру вмикав Ден і пам'ятала, що розповідала нова знайома.

— Що ж… час настав! Маю спотворити твій всесвіт, брате, щоб ти нарешті повернувся до реального життя!

Видихнувши, почала розпаковувати чорну коробку. Це був новий набір гри «Адепт». Екран планшета засвітився, вітаючи нового користувача. Далі пропонувалося створити обліковий запис або увійти до наявного. Вона поклала поруч планшет Дениса й натиснула кнопку з'єднання. Аби під'єднати інший пристрій, треба ввести пароль, якого Діана не знала. Ввела дату дня народження брата.

«Неправильний пароль. У вас залишилося дві спроби»

— Думай, Діано, думай.

Тільки-но вона піднесла палець до екрана, збираючись набрати дату створення самої гри, як планшет Дениса заблимав:

«Ваш обліковий запис заблоковано! Для розблокування доступу проскануйте відбиток зареєстрованого гравця»

— Це ще що таке? Чому?! Адже я тільки один раз ввела неправильний пароль! Що ж робити?

Без входу до його облікового запису всі спроби були б марними. Узявши планшет, дівчина пішла до кімнати Дениса.

Прочинивши двері, здригнулася. Брат сидів на ліжку, знімаючи з рук напульсники, які миготіли червоним. Він грізно подивився на сестру:

— Що ти зробила з моєю грою? — запитав він і підвівся, стиснувши кулаки.

— Нічого, — відказала Діана й витягла з-за спини планшет, — ось він.

— Навіщо чіпала? Хотіла зламати? Це не допоможе, я куплю новий, і продовжу грати! — хлопець вихопив гаджет з її рук, дивлячись спідлоба.

— Ні, я теж хотіла пограти!

— Що? Не сміши… Ти не вмієш брехати.

Діана зрозуміла, що це маленька ниточка, за яку треба вчепитися. Вона підійшла до брата й з цікавістю зазирнула на екран:

— Справді, хотіла спробувати! Мені треба дізнатися, що в ній такого, що ти відмовляєшся від звичайного життя.

— Впевнена? Адже ти Реал? — запитав Ден з недовірою, озираючись на ліжко. — А де окуляри?

— У мене. Кажу ж, хотіла пограти, — відповіла й схилила голову.

— Неси сюди, — раптом жваво обізвався Ден, — я тобі все поясню!

Кивнувши, стрімголов побігла до кімнати. Вона не мала уявлення, як чинити далі. Квапливо сховавши новий планшет у коробку, заштовхала її під стіл і, забравши пристрій брата, повернулася до його кімнати.

Денис уголос промовив: «Світло». На стіні з'явилося зображення торшера, і тьмяне жовте сяйво м'якими хвилями розпливлося до кутів кімнати. Діставши з шафи простирадло, застелив ліжко.

— Лягай. Спочатку тобі може бути неприємно, але після входу в сон усі відчуття змінюються. От побачиш!

Його тон звучав із захопленням, наче він радів тому, що сестра наважилася грати. Коли Діана лягла, він надів їй напульсники та підніс до руки планшет:

— Підніми палець, потрібен твій відбиток для реєстрації.

— Ні, — смикнула руку убік, — можна я спочатку спробую у твоєму всесвіті? Раптом мені не сподобається, то й не реєструватимуся.

Денис насупився. Він не хотів, щоб хтось копирсався в його світі. Діана благально поглянула на нього:

— Дене, якщо все буде гаразд, я відчеплюся від тебе. Однак, щоб не витрачати даремно гроші, яких і так мало, маю зрозуміти, що до чого. Можливо, і собі потім куплю «Адепта».

Дівчина відвела очі й зітхнула. Зовсім не планувала брехати брату. Із жалем подумала про пристрій у своїй кімнаті…

— Домовилися, тільки нічого не змінюй там!