Розділ 7.

Пекло.

— Негідники! Шарлатани! — доносилося з приймальні. Безодній тихо зітхнув.

— Що, знову скаржитися прибігли? — невдоволено підібгала губки Марго, вона ж Дияволиця, з якої вони пару днів тому записали відео для соцмереж, що залетіло вже на два мільйони переглядів. І воно лише набирало обертів.

— А ти гадала, що в казку тур купила? Так їм там в коментарі й напиши, що солодко тут не буде, й подорож їхня відтоді триватиме вічність. Може, хоч це зупинить їх скуповувати ці гарячі тури пачками…

— Чого ти знову невдоволений? Ти диви тільки як продажі злетіли! — спробувала переконати Диявола Марго. Цей небезпечний чоловік приваблював її, й дівчина тішилася, що він дозволив записати не лише одне відео, а надалі працювати разом з ним над просуванням гарячих турів. Здається, це його навіть потішило.

— Пане Безодній, це до вас, — у кабінет зазирнув переляканий Азар.

— Знову довели бідного чорта, — скрізь зуби промовив Диявол. — Запроси.

І в ту же секунду в приміщення влетів, точніше вкотився, чоловік невисокого зросту, але з дуже привабливим животиком.

— Що це таке, я вас питаю! Як ви могли це допустити!

— Та заспокойтеся ви та нормально пояснить що вже трапилося, — Диявол підійшов до відвідувача, посунув стілець та допоміг йому влаштуватися.

— Де моя страховка? — тихим голосом проговорив чоловік гортаючи теку з документами, яку приніс із собою.

— Можна поцікавитися, для чого вона вам? Зазвичай тури у вічність її не передбачають, та й контракту зі страховими у мене нема, — розвів руками Диявол, уважно спостерігаючи за реакцією чоловіка.

— Та як же так! Мене ж ні один лікар без страховки не огляне. А у мене в животі щось ворушиться та булькає!

— Та що там може ворушитися! — махнула рукою Марго, що стала мимовільним свідком розмови.

 — Це ви мені скажіть. Я ж у вашій агенції тур купив. Ви все маєте знати!

— Може, ще розкажете мені як керувати у власному Пеклі чи може також хочете тут щось змінити? — очі Диявола виблиснули вогнем.

— Ні в якому разі. Просто, допоможіть! — чоловік витягнув білу серветку з кишені свого піджака та протер чоло.

— Одну хвилину, маю дещо перевірити, — Диявол перевів погляд в монітор свого ноутбука та почав щось уважно вивчати.

— Отже, ви працювали у бухгалтерії…

— Саме так. Дебет, кредит, сальдо…

— Бачу. І навіть майже не махлювали. Дуже цікаво… Скажіть, чим вас так привабила наша пропозиція? Чому обрали тур в Пекло?

— Ну як це… Вартість. Та й у порівнянні з тим, де я працював, тут просто казково. І ці неймовірні краєвиди, вулкани, чани з гідромасажем. Та я хоч відпочину від тих вічних перевірок податкових та пенсійного фонду! Ось там справжнє пекло, скажу я вам, пане…

— Пан Безодній, — усміхнувся Диявол.

Про роботу цих контор він чув чимало. І зараз навіть тішився, що його Пекло ще може дати фору й навіть дійсно стати місцем для відпочинку…

— Отже, пане Безодній, благаю. Тільки ви можете мені допомогти. Скажіть, що це зі мною? І що робити?

— Ну, одне можу вам сказати на сто відсотків — ви не вагітні!

— Гаразд, — кивнув чоловік, явно оцінивши жарт. — Але й не паразити ж це в самому ділі.

— Ну, навряд. Ви проходили кордон через Чистилище. Вони б помітили, — Безодній знову втупився в екран.

— А, може, це просто отруєння? — припустила Марго, підійшовши до Диявола та опустивши руки на його міцні плечі.

— Ні в якому разі. Тут все проходить суворий контроль… — заперечив Диявол. — І алкоголь, як ти пам’ятаєш, тут під забороною. Сидр, хіба що. З райських яблук. Нам нещодавно відновили постачання. Але ж то скільки треба випити, щоб аж так…

— Ну, я по акції купив ящик, — опустив погляд чоловік. — А він виявився таким смачним, що я незчувся, як… Випив усе. — випалив гість.

— Тобто ви випили весь ящик сидру, а ми — шарлатани та винні, що у вас немає страховки? Це вам не дитячий садок! Тут немає няньки! — прохрипів Безодній. За всі століття він бачив таких випадків чимало. І вже майже перестав дивуватися.

— Вибачте, — стушувався бухгалтер. — Визнаю, погарячкував. Але чи можете ви мені якось допомогти?

— Тур купили по акції, сидр по акції, та ще й шукаєте винних. Гаразд, я сьогодні в доброму гуморі, — Безодній підвівся та знову підійшов до мученика, торкнувшись його живота.

— Подіяло, — радісно вигукнув чоловік, відчувши значне полегшення.

— Та не поспішайте ви так! Азаре! — рикнув Безодній.

Чортеня з’явився у кабінеті з невеликим флаконом зі смарагдовою рідиною у руках.

— Візьміть це. Настоянка «Байдужості» допоможе вам оговтатися.

— Справді? Дуже вам дякую!

— Йдіть вже і більше не зловживайте акційними пропозиціями. Безплатний сидр буває тільки в мишоловці… або в мене в Пеклі, тільки з непередбачуваними наслідками.