Розділ 4.

Небесна Канцелярія.

— Не може бути, — шепотіла Світланка.

— Що з тобою? — занепокоївся Петро.

— Я… Не знаю… як це пояснити, але твій погляд… Може, це дурниці. Не зважай, — відмахнулася дівчина та перевела погляд на озеро.

— Ти можеш мені довіритися, — знову упіймав її руку Петро.

— На мить мені здалося, що я побачила свого Алекса. Але, то, мабуть, марево якесь. Ти питав, чому я не впустила в серце кохання? Це не правда. Я впустила. І не змогла забути його. Все життя кохала тільки його, але… Нам не судилося бути разом.

— Мені шкода… — тихо проговорив Петро, знову зазирнувши у вічі.

— Ми були зовсім юні, гарячі, будували плани на майбутнє… Життя іноді пише свої історії без нашого дозволу. Та й ти сам це знаєш. У вас це називається Книга Долі, чи щось таке. Хіба ні? — схиливши голову на бік перепитала дівчина.

— Можливо, — кивнув Петро, ловлячи кожен її подих, кожну емоцію. Насправді він знав, що сталося, знав, але хотів почути її сповідь, її висновки та думки.

— Він поїхав. Спочатку писав листи, де просив дочекатися, а потім… Потім зв’язок обірвався.

— І він не повернувся?

— Ні. Я навіть надсилала запити у посольство, втім, марно. Ніхто не знав, що сталося… Чи то він загинув, чи переїхав кудись ще. Але я не втрачала надії. Все чекала його. Не змогла довіритися іншому. В серці завжди жив він. Але мій коханий так й не з’явився. Ніколи… Іноді мені здається, що я сама собі його вигадала, що жодного Алекса ніколи й не існувало… А, можливо, він жив лише десь у моїх мріях та снах. Засуджуєш?

Подув тихий вітерець, і на озері побігли дрібні хвилі.

— Зовсім, ні. Але це зрештою зламало тебе.

— Я так не вважаю, — хилитнула головою Світлана. — Я не про що не шкодую. — Але знаєш, що дивно? — раптом прошепотіла дівчина. — Коли ти сьогодні подивився на мене… на одну мить я побачила його очі. Ті самі. І серце чомусь б’ється так, ніби знайшло щось давно загублене чи забуте…

В цю мить десь далеко прогримів глухий гуркіт грому.

— Ходімо, проведу тебе. Навіть у райському саду іноді падає дощ.

— Я люблю дощ. В ньому є особлива магія, — промовила Світлана. — Але ти правий, час вертатися додому.

Петро не відпускав її руки до самого порогу охайного будиночка, де оселилася Світлана.

— Я, звісно, не Алекс, але чи дозволиш мені зцілити твою душу? — тихо запитав він, а дівчина знову потанула в океані його блакитних очей.

— Так, — кивнула нарешті Світлана. — Тут я більше не почуваю себе зрадницею. І я готова почати все з чистого аркуша.

Петро усміхнувся, а потім обережно накрив губи дівчини ніжним цілунком.

— Побачимося завтра, — випустивши її зі своїх теплих обіймів, Петро поспішив до себе, його будинок розташувався на сусідній вулиці. Його зустрічала капібара, улюбленець тулився до ніг свого господаря та урчав від радості.

— Привіт, моя люба. Здається, я нарешті знайшов ту, яку хотів. Якась дивна ця Книга Долі. Навіть на небесах вона працює за законами, що відомі їй одній.

Заваривши собі чаю, він вийшов на балкон, саме в цей момент роздався телефонний дзвінок, на екрані його смартфону висвітилося: «Безодній».

— Привіт, Петро, — промовив той бадьорим голосом. — Можеш мене привітати. Я знову возз’єднав ідеальну пару!  

— Це ти про кого?

— Та ці двоє скаржників, Кароліна та Віктор, — розсміявся Диявол. — Невже забув же?

— Ах, ці. Зірки цього тижня! І як вони там? Сваряться на обман чи шукають спосіб переїхати до Раю?

— Ще б пак! Їм тепер й Пекло Раєм здається! Як вони гарно сваряться, а потім як гаряче миряться! Смакота за цим спостерігати! Одним словом, на холодну воду більше не скаржаться, а той жлоб забув, що має власні кошти, бо сімейний бюджет тепер під строгим контролем цієї бісової красуні. Тож, закривай ці справи. Вони тебе більше не потурбують.

— Друже, дякую. Твої методи справді працюють!

— Це перевірено століттями, Петро. Я ще жодного разу не схибив. А головне, моя справа з цією агенцією гарячих турів в Пекло приносить мені непогані дивіденди. А-ха-ха!

— Радий за тебе.

— Дай знати, якщо хтось знову неуважно читає договір. Я швидко знайду для них вагомі аргументи, — Безодній голосно розсміявся.

Дякую за вашу підтримку!

Бережіть себе, з теплом, Анітка Санніфео