Їжа

Зоряна розсердилася та почала дзвонити до туроператора, але ніхто не брав трубку. Дівчина сіла на камінь та почала грати в гру на смартфоні, вона так завжди робила, коли нервувала. На неї пильно дивився Саша.

- Нас знайдуть. Зараз не такі часи, хтось пропливе мимо та побачать нас, - промовила вона до нього.

- Я б поберіг зарядку мобільного. Тут зарядки немає поблизу. Хоча це твоя справа, - сказав хлопець.

Зоряна замислилась, до неї трохи почала доходити реальність ситуації.

- А наші речі залишилися в них на літаку. Схоже вони приземлилися далеко від нас, - повідомила стурбована дівчина.

Пройшов деякий час, вже настав вечір. Ніхто не плив мимо ні на яхті, ні катері, пошукові літаки не літали. Тільки море м’яко обіймало берег.

Зоряна сиділа на камені та сказала:

 - Їсти хочеться. Я ж не поїла у Пізі, там усе столики були зайняті. Гадала, що поїм вже у готелі.

Чоловік нічого не сказав та пішов у джунглі. Через деякий час він приніс хробаків та сказав:

- Більше нічого не знайшов. Я читав, що їх можна їсти, але...

- Я не буду їх їсти. Може їх для риболовлі на риб використовуємо? А чи тут є риба?, - запитала Зоряна, зняла сандалії та пішла дивитися у море. Зайшла глибоко у воду, якась риба була, але руками вона не ловилася. Щось трохи вдарило її по п’ятій точці, вона обернулась, то був кокос.

- Дивись, що я знайшла! Кокос! Але читала, що його неможливо відкрити. Будемо кидати та дивитися, що трапиться? – вигукнула дівчина.

Вона принесла йому кокос. Та дивилась, як він достає складний ніж.

- Пити хочеться,  - сумно прошепотіла вона.

- Почекай трохи,  - відповів їй Саша.

В ножа було багато дивних лез. Він дістав одне та почав крутити біля дірок у  кокоса.

- Відкривай рот, - промовив він.

Дівчина здивувалася, але виконала його прохання. Він перевернув кокос, до неї у рот полилося кокосове молоко. Вона попила, а потім випив й він, а після цього вдарив ножем, та кокос розділився на дві частини. Всередині було біле та дуже смачне. Вони поласували, а трохи хлопець залишив, сказав, що для крабів.