Глава 9. Стів

Стів

Двері гучно замкнулись за спиною, ледь штукатурка не посипалась. Ця бісова дівчина! Що вона собі думає, що я просто так зберу свої речі і виїду звідси бо вона попросила? 

Та розбігся! 

Але з дверима я перегнув, занадто багато сили вклав. Але ж вона мене вивела своїм зверхнім поглядом і тією єхидною типу милою посмішкою! 

– Ставити нові двері будеш за свій рахунок! – почув я з-за дверей. 

Та хай йде до біса! Я тут жив задовго до неї і без її умов. А тепер бачте об’явилася, як нова власниця і вже командувати тут почала. Ще ці подруги її, з якими вони галасували на весь округ. 

“А ти не говорила, що твій новий сусід аж такий гарячий!” – згадалась відразу репліка рудої. 

“Отже, про те що я гарячий вона таки згадувала.” – промайнуло в голові. Стоп! Що за дурня? Мені це не цікаво, своїх проблем і задач вистачає. 

Спочатку я сприйняв новину про спільне проживання більш нейтрально, та зараз починаю розуміти весь масштаб катастрофи у яку вляпався. І добровільно погодився. Краще б я відразу з’їхав. Але зараз уже пізно. Згадав за пироги, як зуби повипадали… 

Тепер я просто не можу дозволити цій малій нахабі перемогти і дати спокій, виїхавши звідси. Гордість не дозволить. Та і не хочу я. Звик до цього житла, мене тут абсолютно все влаштовувало – тиша, спокій, віддаленість від міста. Принаймні так було до недавнього часу. І от треба було пані Роуз так невчасно на той світ піти?
Все ще розбурханий, вирішив вимісити всю свою злість на роботу. Сів за робочий стіл, увімкнув усі монітори, одягнув окуляри та навушники, і відкрив робочі повідомлення. Переглянув останні, і взявся в першу чергу за термінові задачі. 

Сумлінно клацаючи по клавіатурі, збираючи дані, ті що є у вільному доступі і ті яких просто так не дістанеш, аналізуючи всю наявну інформацію, запускаючи програми автоматизації процесу, і роблячи всі звичні і рутинні справи, я все ще не міг викинути з голови і осягнути новини, що ще вчора я жив-спав-їв у цьому будинку сам, а відтепер я маю узгодити правила проживання із ще однією особою. 

Точно. Треба прописати правила, щоб ми могли не заважати один одному, і домовитись не порушувати звички і простір сусіда. 

Та спочатку по плану робота.  

Попрацювавши до обіду, піднявся з місця щоб розімнутися і зробити собі кави. Не завадило б і поїсти щось більш поживніше за один ранковий бутерброд. Та часу щось приготувати не має, тому буде знову доставка. Піца в самий раз. 

Я відкрив двері з кімнати і мені відразу вдарило в ніс ароматами щойно приготованої їжі. Чорт, як же смачно пахне. Шлунок відразу зреагував гучним трелем, потребуючи того, що так пахло. 

На першому поверсі було тихо, а ледь чутні голоса дівчат доносились з другого поверху. Я попрямував до кухні, прямо на звабливий запах. Там прямо посеред стільниці стояло щось накрите металевим ковпаком. Я підійшов ближче, запах доносився саме звідки. 

Поряд лежала записка, виведена нашвидкоруч мілким хаотичним почерком:

“Я взяла твої продукти і дещо приготувала, бо ми з дівчатами голодні. Але не хвилюйся про тебе теж не забула. 

P.S. Сподіваюсь ти не будеш сваритись за продукти.” 

І підпис “Твоя нова сусідка”.

Я хмикнув, прочитавши це. Пахло неймовірно, тому я поспішив поглянути, що ж там такого приготувала ця сусідка. 

На великій тарілці лежали два великі омлет-сендвічі, які виглядали дуже апетитно. Придивившись до начинки, зрозумів, що один був з шинкою і розтопленим сиром, а інший з консервованим тунцем, зеленню і помідором. 

Звідки вона знала, що я обожнюю тунець? Я відразу потягнувся до нього і відкусив. Сендвіч був ще гарячим. 

Бляха, сподіваюсь там не було отрути, щоб позбутись небажаного орендаря, бо я вже не зможу відірватись від цієї смакоти. Що за соус вона туди додала? Хіба в мене було щось подібне? 

Я швидко зробив собі кави, підхопив тарілку і пішов до себе в кімнату, де зі швидкістю спринтера справився з обідом, і шкодував що немає ще. 

Робочий день продовжувався тому я взявся за нові задачі. Зв’язався з Адамом, ми обговорили, що далі хочемо робити, і що вирішити в першу чергу і до вечора я знову випав у свій власний світ цифр, систем і аналітики. Бути технічним директором у своїй новоствореній компанії – це мати достобіса багато обов’язків і встигати за всім слідкувати і контролювати всі процеси. Добре, що за організаційні і бізнесові питання відповідає Адам. 

Близько восьмої вечора, я вимкнув монітори і видихнув. Сьогодні п’ятниця, нарешті можна трішки розслабитись. А ще це означало, що сьогодні буде адреналінова ніч свободи і безтурботності. Ніч коли можна відпустити контроль, і насолодитись небезпекою, яка вирує в крові. 

Але для початку треба непомітно вислизнути з будинку, бо ніхто не повинен дізнатись чим саме я займаюсь. А нова сусідка тим більше.