1

Сенді знала, що цей день буде кошмарним ще з самого ранку, бо сьогодні вранці кава була несмачною, надто солодкою. Вона поклала забагато цукру в чашку і замало кавових зерен, щоб зробити цей ранковий напій казковим. Має статися щось погане. Чому вона була так впевнена в цьому? Бо кожного разу, коли вона псувала каву – з нею траплялися жахливі речі. Може, вже й не такі страшні, але все ж неприємні.

І цього разу було те саме. Але це сталося наприкінці дня. Тому цілий ранок, а потім і весь день їй довелося чекати цього страшного випадку. 

Інтуїція була крутою штукою, але водночас і не дуже. Все залежить від того, з якого погляду  на це дивитися. Знати, що щось станеться в майбутньому, здається добре, але з іншого боку, це дуже погано, тому що ви не можете це змінити. Потрібно лише чекати цієї події. 

 Сенді змирилася зі своєю долею і просто закусила губи від нехорошого передчуття, які не хотіли давати їй спокій. Її жахливий настрій помітили навіть дівчата, які з нею працювали.

- Сандро, ти виглядаєш схвильованою, - мовила Рита, котра тримала в руках такий дорогий піджак, який коштував стільки, що вона не змогла б заплатити за нього, навіть проживши три таких життя, важко працюючи навіть без вихідних, якби на ньому виявила хоч малесеньку плямку їхня Велика Начальниця. - Щось сталося?

- Наша Змія уже встигла тобі  наплювати в душу з самого ранку? - спитала Агнес у дівчини, кладучи пару червоних шкарпеток у коробку.

- Ні, дівчата, наша велика начальниця ще нічого поганого не сказала мені й ще нічого страшного не сталося, - відповіла Сандра, помагаючи Риті запхати піджак в шафу. - Дякую за ваше співчуття. Приємно знати, що хтось хвилюється про вас. Я просто засмучена і зла водночас, тому що сьогодні вранці в метро я зламала каблук у своїх улюблених туфлях. Тих червоних. Ви знаєте. Я їх не раз одягала.

- Тих, що на таких височезних підборах? - зі співчуттям у голосі запитала Агнес колегу по роботі. У цю мить ця дівчина була схожа на ангела зі своїм світлим довгим волоссям. Сандра дуже любила її, тому що Агні завжди була готова допомогти кожному, хто потребував її допомоги чи співчуття.

- Тих, що коштують ціле багатство? - долучилась Рита. - Тих, на які ти взяла кредит?

- Так, - дівчина відповіла Фернандес, похитавши головою на знак мовчазної згоди.

- Ти цілий рік тільки макарони жереш, щоб заплатити за ті кляті туфлі! Ти знаєш, що ти божевільна дівка?! Тобі треба бути дружиною мільярдера, щоб змусити того платити за всі твої капризи, дівчино! Твій Тоні не може купити тобі навіть сексуальні трусики! Чому б тобі не кинути його?

- Дівчата, мені не потрібен чоловік, який би оплачував усі мої забаганки, - гордо мовила Сандра,  - Я можу дозволити собі багато чого без допомоги чоловіка. У мене є робота. Я вийшла заміж не заради грошей…

- Не кажи тільки, що ти зробила це через свою велику і пристрасну любов до свого Тоні?! - перебила її Рита.

- Я не скажу цього, тому що це неправда. Я не люблю його звичайно.

- Ох, ти така горда, подруго! Завдяки своїй зовнішності ти можеш знайти собі багатого коханця, який заплатить за всі твої капризи. Тобі не потрібно було б рано вставати й бігти на цю кляту роботу. Тобі хіба не набридли клієнти, які хочуть щось купити, але самі не знають, що саме їм потрібно?! З такою роботою тобі тільки брати кредити  для оплати всіх своїх забаганок!

Рита зробила ковток кави, тримаючи в іншій руці білу сорочку.

- Рито, будь обережна з цим! - скрикнула Сандра, нажахана байдужістю дівчини. - Забери цю чашку кави звідси! Ти можеш вилити цю кляту рідину на нього! Хочеш, щоб наша велика начальниця це побачила? - Вона кричала так голосно, що це почули дві сусідні вулиці.

- Сандріто, не будь такою боязкою. Все добре. - Вона поставила чашку на інший стіл. - Ти така смішна і ще красивіша, ніж будь-коли, коли лякаєшся, як зараз.

- Ой, дівчатка! Подивіться, хто зупинився перед нашим бутиком! - Рита й Сандра почули голос Агнесс, яка дивилася у вікно. - О, Боже! О, мій дорогий Боже! Боги зійшли на землю з небес! Що їм потрібно в нашому простому бутику? Вони можуть дозволити собі все, що забажають, а обрали наш магазинчик! Наша змія  збожеволіє від щастя!

Агнесс вибігла з кімнати в пошуках  начальниці.

- Хто ці чоловіки? - Сандра поставила запитання подрузі. - Чому Агні така схвильована?!

- Я не знаю, хто вони, тому що ніколи раніше їх тут не бачила, але такий дорогий спортивний автомобіль може належати тільки багатим хлопцям. Я бачила таку красу в одному журналі й вона коштує мільйони доларів, подруго! Ці мучачо - ще ті мажори! Справжні мільярдери!

Дівчата ніколи в житті не бачили мільярдерів. Вони просто знали, що такі люди десь існують. Ці люди були схожі на НЛО. Про їхнє існування знали всі, але так близько їх ніхто не бачив, просто іноді – здалеку. І ось їх інопланетна «тарілка» припаркувалася біля їхнього бутика.

- Вав! - прошепотіла Сандра хриплим голосом, зробивши очі величезними, як автомобільні фари.

- Вав! - Рита вигукнула так само як і її подруга.

Обидві стояли, не ворушачись, з широко роззявленими ротами, поки двоє чоловіків повільно виходили з машини. Високі, красиві як боги й з накачаними тілами під дорогим одягом! Весь їх вигляд прямо кричав усім, хто мав таке щастя, - побачити їх на власні очі, - що перед ними мільярдери, багатії, у яких повні кишені грошей. Точніше не кишені, а картки в цих кишенях.