Глава 5

Аліса встигла побачити, що Джордж сидів на самоті біля вікна, тому смиренно чекала, поки він відчинить двері купе та запросить її всередину. Вона не помітила, як збоку хтось підійшов.

— Можна пройти?

Високий хлопець з коротким темним кучерявим волоссям стискав ручки двох чашок з гарячим напоєм та невдоволено дивився на Алісу. Дівчина відступила та знічено втиснулась в стіну біля вікна, щоб пропустити неприязного юнака. Той стиснув вуста у тонку лінію, наче з останніх сил стримував бажання щось сказати, та майже пройшов повз, мовчки, але на половині шляху обернувся та звернув до Аліси зверхній погляд.

— Волосся, — він скривився та, здається, хотів ще щось додати, але не встиг. З четвертого купе долинув дівочий крик.

Хлопець роздратовано обернувся. Проте коли він побачив, що відбулось за скляними дверима, біля яких зупинився, то розгублено закляк. Чашки в руках затремтіли. Хлопець кинув похмурий (та наляканий?) погляд на Алісу, але за мить відвернувся та швидко рушив коридором далі. Він дійшов до кінця вагона та ймовірно перейшов до наступного.

Перелякана Аліса повільно наблизилась до страшного купе та обережно зазирнула до нього. Вона не встигла нічого розгледіти — з протилежного боку дверей різко закрили шторку.

Дівчина нерішуче завмерла на місці. Ще хвилину тому їй, звісно, так не здавалося, але, можливо, вона обрала не найгірших супутників у цьому вагоні…

І що тепер робити? Удати, що нічого не трапилось? А якщо в тому купе роблять щось погане…? Якби вона опинилась на місці дівчини, що потрапила до біди, то щиро хотіла б, щоб це не оминуло уваги оточення.

Аліса не знала, як краще вчинити, куди бігти та до кого звертатися. Фізичних сил на боротьбу з більше, ніж одним хлопцем, у неї не було — вона ніколи не займалась боротьбою. Та й будь-яким іншим спортом. Її переламають навпіл, якщо вона сама сунеться в це кубло. Чому той грубий хлопець втік, коли побачив, що трапилось за дверима? Що він побачив?

Хоч би там нікого не вбили…

Дівчина відчужено затиснула між пальцями пасмо волосся і задумливо оглянула його. І що він тоді мав на увазі?

— Все добре?

Напружена Аліса підстрибнула на місці, коли до неї звернувся знайомий голос. Вона не помітила, як Джордж, якого вона бачила крізь скло дверей, вийшов до коридору.

— Не знаю, — щиро зізналась дівчина. — Я йшла до тебе в купе…

— До мене? — хлопець насмішкувато посміхнувся та підняв брови.

— Так, — Аліса повернулась до нього спиною та кивнула на дивне купе. — Але почула звідти дівочий крик. Самій мені трохи страшно туди зазирати… Але й залишити це все так теж не можна? — вона з надією глянула на Джорджа. Можливо, він зможе розв’язати проблему, яка їй не під силу? — Я не знаю, що робити…

— Може, для початку взутися? — поблажливо запропонував хлопець й одним поглядом вказав на смугасті шкарпетки.

Тільки в цей момент Аліса усвідомила, що її стопи встигли змерзнути.

— Так, — вона відчужено кивнула, присіла та почала взуватися у кросівки, які весь цей час притискала до себе. Зрештою, тепер, якщо за нею поженуться, буде легше тікати.

— Невіле? У вас все гаразд? — коли дівчина випросталась, Джордж вже впевнено постукав до небезпечного купе.

Двері різко відчинилися та до коридору визирнув невисокий юнак з розпатланим волоссям. На його блідій вилиці виднілись свіжі подряпини, наче від кігтів кота чи малої собаки.

— Га? Так, все добре

— Ми чули крик, — насправді, хлопець нічого не чув.

— Я, — Невіл невпевнено озирнувся.

Дівчина з коротким світлим волоссям м’яко відсунула його вбік, зупинилась на порозі та спокійно глянула в очі хлопця, що насмілився постукати до їх купе:

— Я впала з полиці. Але тепер вже все добре, — вона широко посміхнулась.

З огляду на те, що подряпини були лише на обличчі Невіла, Аліса почала сумніватися, хто з цих двох — насправді постраждала сторона.

— Йдемо? — дівчина повернулась до Невіла та кивнула на коридор.

— Ти задоволена? — Джордж повернувся обличчям до похмурої Аліси, яка не відповіла, а лише наблизилась до нього та обережно поманила до себе долонею. Коли хлопець нахилився, вона прошепотіла йому на вухо:

— А якщо там ще хтось є? Якщо кричала не вона?

Джордж зітхнув, вимушено посміхнувся та хитнув головою.

— Друзі, — Невіл з дівчиною тим часом вже вийшли до коридору та збирались кудись йти, — скажіть, а з вами в купе ще хтось їде?

— Зараз там більше нікого немає, — дівчина обернулась до Джорджа. — А що? Чи, — вона багатозначно підняла праву брову, — ви нас в чомусь підозрюєте?

— Звісно, ні, але…

— Будь ласка, — вона впевнено повернулась до купе та демонстративно відчинила двері, — можете зайти та перевірити.

Джордж посміхнувся у відповідь, але не відмовився від запрошення. Невіл з дівчиною важкими поглядами пропалювали Алісу, яка тепер не знала, куди подіти руки, поки хлопець перевіряв купе на наявність жертв.

— Мила кофтинка.