Глава 4

— Я б подивився, — Драко зухвало посміхнувся.

Аліса перевела на нього сердитий погляд, за яким досі намагалась приховати страх.

Хлопець натомість розслаблено відкинувся на м’яку спинку сидіння:

— Креб, серйозно, чого так причепився? — після агресивного випаду дівчини він сумнівався, що їй світить який-небудь факультет, окрім Слизерину.

— Того, що в неї маґлівські речі! — здавалося, Креб, на лобі якого вже виступив піт, тримався з останніх сил, щоб не схопити Алісу за комір чи шию.

Драко закотив очі та ліниво повернувся до дівчини.

— Може, покажеш, що такого Креб побачив у тебе в речах, що ніяк не може заспокоїтися? Покажи та поясни, що воно таке, щоб він вже замовк, — хлопець поморщився та кивнув на друга.

Аліса нервово хруснула пальцями та стиснула вуста у тонку лінію. Вона не збиралась виконувати прохання та показувати смартфон після того, як в одного з хлопців він вже викликав таку бурхливу реакцію. Дівчина скрипнула зубами та натягнула вимушену посмішку:

— Хіба що наодинці.

Драко зацікавлено вигнув брови та багатозначно посміхнувся у відповідь:

— Кребе, Гойле, — він навіть не повернувся до інших хлопців та схилив голову набік. — Йдіть, прогуляйтеся до буфету.

Налякана Аліса не помітила глузливості в усмішці Драко, тому подумки встигла проклясти цей день, купе та потяг. Вона хвилювалася, що бійки вдалося уникнути надто дорогою ціною.

— Вже скоро приїдемо. Варто перевдягнутися, — невдоволено озвався Гойл, що на відміну від товаришів весь цей час поводився на диво тихо.

Драко змірив його довгим поглядом, хитнув головою та розстібнув піджак:

— Може, ти й правий, — він повернувся до Аліси та насмішкувато посміхнувся. — Залишишся подивитися? Чи приєднаєшся?

— Мабуть, я прогуляюсь до буфету, — відчужено пробурмотіла Аліса й швидко сковзнула на холодну підлогу. Вона опустилась навколішки, щоб знайти взуття. Її кросівки після всіх падінь та суперечок опинились біля стіни під вікном. Гойл нервово здригнувся, коли дівчина, що пробиралась між закинутими під стіл речами, боком зачепила його гомілку.

Аліса швидко дістала взуття, проте, коли вибиралась, не розрахувала розмірів столу та вдарилась головою о стільницю. Вона опустилась на коліна, поморщилась та ледь чутно зашипіла від болю. Дівчина притиснула долоню до потилиці та пів хвилини не ворушилась.

— Ти вийдеш звідси чи ні? — згори грубо поцікавився Креб. Він вичікувально продовжував стояти посеред купе зі схрещеними перед собою руками.

— Та йду вже, йду, — пробурчала Аліса. Вона відсунула кросівки та вчепилась рукою у стільницю, щоб піднятися. Дівчина випросталась, але не змогла розминутися з Кребом, що стояв та чекав на її зникнення, та перечепилась через лямку закинутої під стіл сумки.

Мабуть, Джордж мав рацію, коли припустив, що сенс її появи в цьому купе — винятково зіпсоване життя майбутніх слизеринців.

Драко неприязно насупився, коли Аліса різко приземлилась на нього. Дівчина підняла переляканий погляд на бліде обличчя.

Раптом тло купе почало розпливатися. Не минуло й хвилини, як Аліса опинилась у великій, але похмурій залі з високими вікнами, крізь які проникало замало світла. На круглому столі за спиною стояли три напівпусті чашки з чаєм та дві тарілки з виноградом, яблуками та апельсинами. Драко, чий одяг змінився на теплий светр та непримітні штани, кілька секунд пронизував дівчину ворожим та недовірливим поглядом. Здавалося, він вагався та сумнівався в чомусь, але за мить притягнув її до себе та поцілував у вуста.

Аліса замичала, вирвалась з рук хлопця та різко підірвалась на ноги. Вона не помітила, як повернулась до реальності, наступила на чуже взуття та збила з ніг Креба. Дівчина примружилася та притиснула руки до груднини, коли з-за спини донеслася непристойна лайка.

— Божевільна! — найпристойніше зі слів, що торкнулися вух закам’янілої від страху Аліси. Долоні било тремтіння. Грубощі, домагання — що ще подарує цей казковий день?

— До того, що дівчата хочуть впасти на мої коліна, я звик, — зверхньо пирхнув Драко, обтрусив чорні штани та окинув дівчину задумливим поглядом, — але до того, що після цього дивляться на мене, наче я їх столом по голові вдарив, — ні.

Здавалося, з усього купе поцілунок бачила та відчувала тільки вона. Невже чергова галюцинація? Але все було настільки детальним та реальним…

Губи Аліси заніміли, в очах потемніло, а нутрощі за відчуттями наче зав’язалися в тугий вузол. Дівчина навпомацки повернулась до місця поруч з хлопцем. Вона досі не взулася, тому зсутулилась, забралась на сидіння з ногами та притиснула коліна до грудей.

— Тобі погано? — Драко насторожено зазирнув до відчуженого та ледь позеленілого обличчя дівчини. — Нудить? Якщо так, то може, — Аліса ще нечітко розрізняла предмети та обриси, але обережно повернулась до хлопця, — краще вийдеш? Щоб тебе не знудило на когось з…

Її настільки неприємно вразила пропозиція Драко, що вона навіть забула про дивні видива. Який же турботливий хлопець! От би саме на нього й знудило.

— Вже нормально, — похмуро відгукнулась Аліса та взяла до рук пляшку. Пальці все ще тремтіли, тому кришку вдалося відкрутити не з першого разу.