Глава 3

— Як ти? З тобою все гаразд? — Аліса у смугастих шкарпетках спорснула на підлогу та схилилась над зашипівшим від болю хлопцем.

Драко сперся ліктем на сидіння, сів на підлозі та потер голову. Коли він розплющив очі та зміг сфокусувати погляд на рюкзаку, що став причиною падіння, то за мить роздратовано пхнув його ногою.

— Що цей бісів рюкзак тут робить?!

— Пробач, — злий погляд перескочив на Алісу. — Пробач, будь ласка, — вона приречено зізналась: — Це мій рюкзак. Мабуть, мені не вистачило сил нормально його розмістити на полиці… Вибач, будь ласка, я тоді в коридорі побоялася зізнатися, що він — мій…

— А зараз вже не боїшся? Ти мене ледь не вбила!

— Дуже боюся. Але тоді я боялась тільки тебе, а тепер — ще й того, що, можливо, покалічила тебе, — дівчина нервово кусала губу. — Де болить? Може, когось покликати? У потязі десь є лікар? — і чого вона була настільки самовпевненою, що безліч разів відмовлялась від пропозиції матері навчити її надавати першу медичну допомогу?

Вагон знову струсонуло. Аліса не втримала рівновагу та однією рукою схопилась за сидіння, а другою — ледь відчутно торкнулась плеча хлопця, що сидів перед нею на підлозі. Перед очима все попливло. За мить перед внутрішнім зором постало мерехтливе видіння, в якому Драко у дивному одязі зеленого кольору лежав на траві та вимушено посміхався.

— Знаєш, — він поморщився, наче від болю, та піднявся на ліктях. — Я вже й не сподівався, що тобі не байдуже…

За секунду все стало чорним. Зіниці дівчини розширилися, а вуста затремтіли. Це що тільки-но було? Вона… Закохалася та замріялася? Чи просто знепритомніла?

Аліса примружилась та потерла очі.

— Ти в нормі?

Плече дівчини грубувато пхнули. Вона знову знаходилась у знайомому купе, а три пари очей збентежено вивчали її. Драко вже стояв на ногах та підозріло косився на неї.

— Що? — загальмовано й тихо видихнула Аліса.

— Ну, принаймні вже хоч якось реагує, — похмуро пробурмотів Креб. — Нащо ви цю божевільну сюди притягли?

Аліса перевела на нього здивований погляд. Її більше турбувало питання, навіщо вона погодилась на пропозицію підсісти до них.

— Підіймайся, — Драко єдиний простягнув їй руку. Дівчина невпевнено глянула на бліду долоню, але все ж простягнула свою у відповідь. Хлопець допоміг їй підвестися. — У тебе часто бувають такі… припадки? — він покрутив долонею біля скроні.

«Після зустрічі з вами почалися», — подумала Аліса, але вголос відчужено уточнила:

— Які припадки?

— Ти хвилини дві сиділа з розплющеними очима та ні на що не реагувала, — за Драко відповів Гойл.

Дівчина скосила на нього похмурий погляд:

— Ну, таке зі мною вперше, — вона знизала плечима та потерла шию. — Тут така задуха. Ви не проти, якщо я відчиню вікно?

— Одне ти вже відчинила, — Креб невдоволено викривив вуста, а Гойл мовчки встав та виконав бажання Аліси.

Дівчина вже хотіла вийти до коридору через таке агресивне ставлення одного з хлопців, але було ніяково робити це одразу після того, як комфорт людей у купе був порушений її проханням. Вона опустилась на сидіння поруч з Драко.

— А у вас немає води? — її й так вже тут ненавидять. Всім дискомфортно, чого вже соромитися скромних бажань?

Драко мовчки взяв зі стола одну з трьох пляшок, що стояли там, та простягнув дівчині. Тільки після першого ковтка вона усвідомила, наскільки хотіла пити. Може, й галюцинації почалися саме через зневоднення організму?

Аліса закрутила кришечку та хотіла повернути воду хлопцеві, але той змірив її довгим поглядом та прохолодно мовив:

— Залиш собі.

Дівчина поклала пляшку біля себе та ніяково заправила пасмо волосся за вухо. Її вигляд був настільки кепським, що Драко здалося, наче без тих залишків води вона помре, чи він просто погидував пити після неї? Поки вчинки хлопця хоч трохи вирізнялися приязністю, Аліса вирішила глибоко не закопуватися в причини дій. Але цей Креб… Невже настільки образився за її падіння на нього в коридорі? Наче вона спеціально це зробила…

— Будете круасани? — мовчання вже майже фізично почало давити на плечі, тому дівчина обережно порушила тишу. Зрештою, її пригостили водою, варто було б зробити теплий жест у відповідь. — У мене їх тільки два, але якщо у вас є ніж, то можемо на чотирьох поділити, — вона не стала чекати на відповідь й одразу присіла біля рюкзака, що валявся на підлозі, та почала в ньому копирсатися.

— Ні, дякую, — Аліса не бачила, як Драко за її спиною поморщився.

— Чого? Вони дуже смачні. З шоколадом. Ще свіженькі, — вона дістала паперовий пакет та застібнула рюкзак.

— Маґлівські? — одразу ж їдко уточнив Креб.

— Я не розумію, що це означає, — тяжко видихнула дівчина та опустилась на сидіння. Почало здаватися, що без цього слова не обходилось жодної розмови в потязі.

— Ти не знаєш, хто такі маґли? — Драко нарешті зацікавився розмовою. Він розслаблено відкинувся на м’яку спинку сидіння та викривив вуста. — Тобі пощастило. Але у Гоґвортс приймають навіть маґлородців. Не знаю, нащо це роблять. Зробили б для них окремий заклад та навчали б там якимсь фокусам. А такий старий та відомий заклад, як Гоґвортс, на мою думку, має приймати тільки чистокровних чаклунів.