Частина 3. Наречена для сина чорної вдови

— Ласкаво просимо, панове Паркінсон! — широко посміхаючись, вигукнула місіс Ерідан і зробила плавний кніксен. Її чоловік, видавши дивний хрипкий звук, шанобливо схилив голову. Він сподівався, що в маєтку заповзятливої дружини, гості не стануть його ігнорувати.

— Містер і місіс Ерідан! — стримано, навіть зарозуміло, привітав незграбний, злегка повненький глава сімейства Паркінсон. Йому насилу вдавалося приховати зачеплене марнославство і тепер бути гостем, а не господарем становища в ситуації, що склалася. За надану багато років тому послугу молодій прислужниці Волдеморта, він сподівався повною мірою одержати з неї оплату, але на жаль, чаклунка знову виявилася хитрішою та розумнішою. Забіні обіграла його і тепер через улюблену доньку, він мусить іти на повідку в цієї відьми. Але, як то кажуть, домовленість дорожча за гроші, хоча і їх він витрясе з «дорогої» своячки.

А ось худа, наче мумія, і витягнута, наче струна, мати Пенсі видавлювала з себе ввічливу, але якусь вимучену посмішку. Ще дорогою до майбутніх родичів, жінка використала кілька заклинань, щоб позбутися головного болю і дзвону у вухах від примхливого голосу власної доньки. І якщо чоловік безмежно обожнював свою маленьку доньку, то вона просто втомлювалася від її примх, і навіть зраділа, коли дізналася, що Пенсі заручиться і її доведеться терпіти іншим магам. Вона навіть позловтішалася над красунею Забіні та її сином.

— Дуже рада знайомству, місіс Забіні, — нахабно наголосила Пенсі, на що зустріла схвальний погляд господині маєтку і похмурий містера Ерідана, — мені приємно бути тут. Захоплена Вашою красою! Утім, я знала, що по-іншому бути й не може! — усміхнулася дівчина і перевела погляд на Блейза, милуючись його обличчям. Паркінсон зовсім не здогадувалася, що він щосили намагався контролювати міміку і куточки губ, які з'їжджали вниз від гидливості.

Похмуро-зелені очі впивалися в об'єкт свого хворого обожнювання. Ще на Святковому балу Пенсі остаточно переконалася, що небайдужа до Блейза. Але після того вечора хлопець ще більше віддалився від неї, став холодним і відстороненим. І як вважала дівчина, все через уражене самолюбство. Адже через її дурість, йому на очах у всіх довелося танцювати з бруднокровкою. Пенсі була впевнена, що Забіні мститься їй своєю байдужістю, адже після цього випадку йому доводилося знаходити безкомпромісні, колючі відповіді на всі випади й глузування з боку слізеринців. Її захоплювала витримка і гострий розум Забіні, але дратувала його шляхетність і скритність. За всі роки Блейз жодного разу не намагався образити чи принизити ненависну грифіндорку, Герміону Грейнджер.

Він ніби не помічав Пенсі, навіть Малфой іноді дозволяв собі фліртувати з нею, але Блейз — ніколи. Не допомагали навіть цукерки з любовним зіллям. Цей розумник якимось чином завжди визначав, що саме було в солодощах, або ще гірше, згодовував їх Вінсенту, і тоді їй доводилося тікати від мерзенного товстуна. Дівчину зводили з розуму ревнощі, коли він виявляв знаки уваги і симпатії комусь іншому. Одного разу Пенсі навіть прокляла Грінграсс, через те, що та посміла цілуватися з її Забіні. Спроби вивідати в Малфоя, у кого закоханий його друг — зазнали краху. Блондин просто розсміявся їй в обличчя і ще жорстко став на захист Дафни. Незважаючи на його нахабство, дівчина полегшено видихнула, припустивши, що Грінгасс їй не суперниця. І ось нарешті Пенсі раділа: їй більше не доведеться мучитися від ревнощів. Тепер Блейз цілком і повністю буде її. І найкращим союзником, який вручить їй цей недоторканний приз, стане його власна мати. Піднявши кирпатий носик догори, дівчина зробила крок уперед і простягнула хлопцеві руку.

— Блейз.

— Добрий вечір, панове, — привітався з усіма Забіні, приємно посміхнувся і стиснув пальці Пенсі, ледь глянувши на неї.

Дотик був швидкоплинним і до жаху дратівливим. Блейз чудово знав, що однокурсниця в нього по вуха закохана. От тільки йому вона не подобалася. Він щиро не розумів, як Драко вдавалося з нею фліртувати, адже Пенсі була низькою, незграбною, з грубими рисами обличчя, запалими щоками, кирпатим носом і нахабними очима. Найбільше його дратувало в ній невігластво, недоумкуватість і лестощі.

Стоячи одного разу з Малфоєм у коридорі й проводжаючи поглядом Паркінсон, Кребба та Гойла, він розчаровано зітхнув:

 — Куди поділися марнославні й самолюбні слізеринці? Чому наш факультет заповнює це?

На що Малфой усміхнувся й поплескав друга по плечу:

— Пішаки теж потрібні, друже. Ким би ми зневажали, якби всі були такими, як ми з тобою?

«Яким би був наш світ, якби в ньому було більше таких, як ми з Грейнджер, і менше, як Паркінсон із Креббом?» — думав Забіні. Він дозволив собі швидкоплинну слабкість засумувати за грифіндоркою. Блейз зараз хотів би знову повернутися в бібліотеку й опинитися поруч із нею. Він лише посміхнувся і перевів погляд на гостей, вирішивши, що подумає про Грейнджер пізніше і насолодиться бентежними почуттями вже наодинці із самим собою.

І зараз, подивившись на подружжя Паркінсонів, Блейз зрозумів, що найгірше в зовнішності Пенсі взяла в обох батьків: квадратну безформність і плоский ніс від батька, колір очей і пухкі губи від матері. І протягом вечора він дізнається, в кого з Паркінсонів вона пішла своїм розумом.

 Він всерйоз задумався, як би пережити це «славне знайомство» так, щоб до кінця вечора не отруїтися відчаєм, який хвилею накрив, і не вдавитися за вечерею награною ввічливістю.

 На щастя, мати Забіні не збиралася всю відповідальність за сьогоднішній спектакль перекладати на сина. У неї була мета — віддячити містеру Паркінсону за надану послугу і, завдяки юній відьмочці, відплатити за неї довелося шлюбом Блейза.

— Сподіваюся, панове, ви не проти пообідати? — вигукнув містер Ерідан, звертаючи на себе увагу гостей. Жестом він запросив усіх слідувати за ним до їдальні.

Місіс Ерідан непомітно ляснула рукою сина по стегнах і, коли той глянув на вираз її обличчя, безпомилково зрозумів, чого хоче мати. Перемагаючи своє роздратування, він пішов поруч із Пенсі. Дівчина без сорому обхопила його передпліччя, але Блейз спритно ухилився і підштовхнув її, пропускаючи вперед. Вона лукаво посміхнулася стриманому хлопцеві, болотяні очі завзято блиснули, з жадібністю смакуючи ту мить, коли батьки підпишуть контракт, і вже завтра весь Гоґвортс знатиме, чия вона наречена.