Частина 2. Зв'язки

- Я не хочу ставати людиною, - впевнено заявив Гаррі, знаючи, що володарка ніколи не зважиться на це. - Ти завжди чиниш правильно й обдумано, Герміона. Тож  не роби дурниці, про яку пошкодуєш, - він вилаяв себе за провокаційне питання: "а ти хочеш?", він має не провокувати, а підтримувати її. Тягуче срібло стиснулося у грудях, викликаючи бажання повернути час назад і не вимовляти цих слів.

Кивнувши головою, дівчина відвела очі від патронуса. Ще одна грань його характеру виявилася занадто людяною. Те, що Гаррі не осуджував її, не засмутився і не став випрошувати шансу на життя серед людей, вразило і обеззброїло грифіндорку. Він надто добре знав і цінував свою володарку, тому не намагався змінити її переконання чи тиснути на неї.

Він завжди піклуватиметься про мене.

Ще одна грань його безсмертної душі. Хоч би як Герміона переконувала себе, що патронус виконує своє призначення, усередині боліло від сорому власного боягузтва. Адже насправді їй хотілося, щоб хоч на короткий час він став людиною, щоб торкнутися його. Зрозуміти чи насправді хлопець пробуджує в ній ці протиприродні почуття закоханості.

- Я не хочу ставати людиною, - наполегливіше вимовив Гаррі, усміхнувся і звісив ноги, хитнувшись на камінній полиці, ніби на гойдалці. Казати неправду дається нелегко - уперше зрозумів Гаррі. Можливо, тоді, маючи плоть і кров, він би усвідомив, чому розрізняє почуття володарки, хоча його власні були глибоко сховані, як сніг, що лежить всередині скляної кулі. І те єдине почуття до Герміони, що дозволяло йому доторкнутися до завіси своїх емоцій, було йому незрозумілим. Патронус шкодував, що це не кохання, адже він не відчував того, що відчувала Герміона до Рона. Іноді хлопцеві здавалося, що він на кшталт паразита, який живиться емоціями дівчини: Гаррі жадав відчути всередині все те, що підвладне людині, але тільки не на шкоду своїй любій пані. - Ти повинна відпочити! Я піду, моя прекрасна володарко, - зухвало посміхнувся хлопець, знову повертаючи собі впевненість і спокій. - Снейп вважатиме за неповагу, якщо завтра на його уроці ти почнеш позіхати.

На відміну від кивка Грейнджер, Джині розчаровано заскулила і затрясла руку подруги, благаючи залишити патронуса.

 До зустрічі, Гаррі, - пробукрокіла дівчина пересохлими губами,  відчуваючи збентеження від погляду, спрямованого тільки на неї.

Занадто людяний. Надто багато викликає емоцій. Примушує думати про недозволенні дурниці, свої руки і губи.

- Бувай,срібний красень, - голосно зітхнула Джинні, показуючи своє невдоволення Герміоні, і послала повітряний поцілунок хлопцю.

Патронус тільки посміхнувся і, востаннє подивившись на володарку, розчинився в повітрі, відносячи з собою її емоції. І знову останнє, що побачила дівчина - посмішку хлопця, його певно щось тішило.

- Усі в школі знають, що твій патронус - людина! - обурено змахнула рукою Джинні і плюхнулася на м'який диван. Вона зсунула на переніссі руді брови від образи. -  Пригадую обличчя Дамблдора того вечора, коли вони побачили Гаррі! - несподівано зареготала Візлі, згадуючи збентеженого директора. - Про Снейпа я взагалі мовчу! Я думала, він зблідне ще більше! Хоча потім він став добрішим до тебе чи що... До речі, ти тоді помітила що..

- Уявляю їхні обличчя, якщо вони дізнаються, що я оживила свого патронуса, - Грейнджер задумливо торкнулася пальчиками підборіддя, пропускаючи наступні слова Джині повз вуха. Вона замислилася, хто б із професорів став на її бік чи захист, якби вона зважилася на такий зухвалий експеримент. Гаґрід? Однозначно, але він не той, чиє слово багато значить для більшості. МакГонагалл? Герміона розуміла, що, будучи її улюбленицею, у разі провалу зможе вмовити жінку заступитися за неї перед директором.

Знову голосно зітхнувши, Джині потягнулася і позіхнула, зрозумівши, що вже кілька хвилин говорить у порожнечу.

- Сподіваюся, уві сні мені насниться твій красень-патронус, - мрійливо промовила рудоволоса дівчина й поклала голову на плече подруги.

"Саме так, мій", - подумала Грейнджер, упевнена у власних словах.

- Уранці розкажеш, - усміхнулася вона І дівчатка, недовго думаючи, вирушили спати.

Всю ніч із голови не виходили слова молодшої Візлі. Герміона розуміла, що Гаррі не можна оживляти, але інтуїція підказувала, що це потрібно зробити, адже з подальшим перетворенням Гаррі має відбутися дуже важлива подія. Перевертаючись у ліжку, вона боролася з бажанням піддатися внутрішньому чуттю і спокусі торкнутися патронуса по-справжньому. Із цими думками вона поринула в дрімоту.

Кілька днів Грейнджер із тривогою обмірковувала наслідки її експерименту для Гаррі. Вона взяла в Джіні стару, пошарпану книгу із заклинанням, як на короткий час оживити магічну сутність, вирішивши для початку самій усе досконально вивчити. Для перетворення було потрібно дві речі: зілля і повний місяць. Вивчивши перелік інгредієнтів відвару, дівчина зрозуміла, що тільки з повним місяцем не буде жодних проблем.

Увесь цей час Герміона не кликала патронуса, відчуваючи сором за свою нерішучість. Хоч би як вона себе виправдовувала і наводила правильні домисли на цей рахунок, нічого не допомагало. Тепер, вечорами, вона починала сумувати за Гаррі. І це тяжке, холодне відчуття самотності не проганяли ні подруги, ні навчання, ні навіть Рон.

Ще через кілька днів Герміона остаточно зважилася на зухвалий крок. Тепер вона боролася з відчаєм. Єдине, що було в неї в арсеналі - зростаючий місяць, кілька підпільно виторгуваних в інших студентів інгредієнтів і власна кров. На її подив і невдоволення, підпільним постачальником рідкісного зілля і відсутніх компонентів була людина, з якою вона взагалі не спілкувалася. І якщо Джині взяла на себе переговори з "підпільним торгашем", щоб домовитися про речовину, якої бракує, то Ґрейнджер - страховку від небажаного покарання або ще гірше - виключення з останнього курсу школи.

З нетерпінням дочекавшись ранку, вона схопилася з ліжка й помчала до того, хто, як вона припускала, стане її підтримкою. На подив, професора не довелося довго вмовляти.