Глава п'ята

Катрин

Невже він не може сам за себе відповідати.Я взяла аптечку та пішла до нього в кімнату.Я зайшла ,та спитала в Алекса.Ти щось їв сьогодні?А він відповів- що мала хвилюешся за мене чи що?А я йому й кажу а тебе це стосується взагалі?.Ні звісно я просто запитав не кип'ятись так.От і добре завали свого рота, та візьми термометр.Він взяв того термометра та втвив під руку.От розумний хлопчик сказала тихо я,а він почув і подивився на мене здивовано.Що ти тільки що сказала?.Та так нічого важливого,не звертай уваги.Мені зараз почулося чи ти мене розумним хлопчиком назвала.Та ні то тобі почулося,а сама подумки кажу,ні не почулося я так і сказала.Він глянув на мене з великою радістю, і як я зрозуміла він знав,що йому не почулося,але не подав виду.А скільки його треба тримати.А я задумалася і запитала кого?що?А він сказав гей мала ти де літаєш в хмарах на сьомому небі,чи що?Та ні з чого б це мені радіти?Хм ну не знаю відповів Алекс, можливо тому що мене побачила.От ти завжди таким нарцисом самолюбивим був.Хм напевно так сказав він з посмішкою на обличчі.Я розумію що ти вчора все зрозуміла і що ти мене бачила,але прошу не подумай нічого поганого.Я не збираюся шкодити тобі, добре?Добре сказала я,але я так зрозуміла ти про мого тата все дізнався так?Так відповів він ,але я нікому не розповім не хвилюйся,я не з таких людей.То це буде тільки між нами?,запитала я.Так це буде наш маленький секрет.Дякую за розуміння сказала я посміхнувшись йому.