Створення світу. Історія Іскорки

Жила-була колись… тиша.

Не просто тиша, а така глибока, що навіть шепіт ще не був вигаданий. Не було ні неба, ні землі, ні сонця. Лише м’яка темрява, схожа на теплу ковдру.
 

І ось одного разу в цій темряві з’явилася маленька Іскорка.

Вона прокинулася, позіхнула і сказала:
 

— Ой, як тут пусто! Треба щось вигадати!

Іскорка підстрибнула і раптом спалахнуло світло. Так народилося Сонце. Воно засміялося золотим сміхом і почало гріти темряву.
 

— Дякую! - сказала темрява. - Тепер я не просто темрява, а ніч.

А з краплинок світла, що розлетілися навколо, з’явилися зірки. Вони блищали, наче срібні ґудзики на чорному небі.

Та Іскорка не зупинилася.

Вона торкнулася порожнечі і та перетворилася на повітря. Легке, прозоре, воно закружляло у веселому танці.

— А тепер щось м’яке, - подумала Іскорка.

Вона подмухала вниз і з’явилася Земля. Спочатку вона була сіра й сумна. Але Іскорка розсміялася, і її сміх розсипався зеленими пагорбами, синіми річками та високими горами.
 

Річки задзвеніли, немов маленькі дзвіночки. Гори випростались, немов велетні. А вітер почав співати свою першу пісню.
 

— Гарно… але тихо, - сказала Іскорка.
 

Тоді вона ляснула в долоні і з’явилися птахи. Вони змахнули крилами й розфарбували небо. З трави визирнули звірята: пухнасті, рогаті, смугасті й вухаті.
 

Але світ усе ще чогось чекав.
 

Іскорка задумалась і створила Людину- з тепла, світла і трішечки з мрії. Вона подарувала їй допитливі очі, щоб дивитися на зірки. Добре серце, щоб берегти Землю. І посмішку щоб світ ставав яскравішим.
 

— Пам’ятай,- сказала Іскорка, - цей світ створений не лише для тебе. Ти - його друг.

Людина кивнула. І вперше в історії світу прозвучало слово:

— Дякую.
 

Іскорка стала маленькою-маленькою і сховалася в кожному серці. Тому коли хтось творить щось добре, саджає дерево, допомагає іншому, сміється щиро - вона знову спалахує.

Так і народився світ.

Не з грому і не з бурі.

А зі світла, мрії та доброти. ✨

І якщо ввечері подивитися на небо дуже уважно - можна побачити, як Іскорка все ще підморгує нам із зірок.