- Те..що ти хотіла?

У ту ж секунду хлопчина перестав посміхатися, вона намагалася попросити його розповісти хоча б щось. ...Натомість зараз перед нею був світловолосий хлопчик, весь забруднений у крові, частка його душі і справді була зла. Але поки її чоловік стягав з неї пов'язку та кофтину, вона отримала відповідь, правдиву відповідь.                            

 Тільки цього разу біля трави був намальований не гарненький великий кролик, а диявол з довгими вусами.                

  ...                                                                                            

 "Я веду їх, я головний"                                                          

 Хлопчик повідав їй те, що знати вона не бажала. Заплямовані руки витерли обличя від несправжніх дитячих сліз.                                                                              

  - Довіряєш своєму хлопцю-охоронцю?                                

Хлопчик дивився зраджено, навіть якось скривджено.                  

 "Він ніколи не дозволяв мені вбивати."                              

Думка прийшла сама собою.                                                

 "Але дозволяв вбивати, хіба ні? Увесь цей час ти дурив усіх, бо охоронці з піцерії нікого не вбивали. Напевно це немає сенсу.                                                                                

 З рота хлопця як у мультику випливали слова :                        

 "Ти і є зло"                                                                        

 Слова та пітьма. Тепер же хлопчина майже кричав :                                                            

  - Ти не відаєш, що є зло, що це для мене. Намагалася розгадати брехню?                                             Так?                                                                                

 Тіло хитнулося до столу. Тканина футболки темнішала.          

  - Досить...                                                                          

 Опустивши біляву голову, жіноче тіло свідомо зробило рух уперед :  

  - Може якщо ти поряд у нас є вихід, я могла б тебе врятувати. Бери мене та Бонні за руку, дай свою долоньку, ну ж бо.                                                                               

 Кажуть прокинутися це завжди чудовий вихід? Як виявляється ні.                                                               З носа полила кров.                                                              

А дорослий голос все повторював :                                    

   - Досить, припиняй зараз же кохана! Теммі !!  Та опусти ти...

 Крик зчез. Ліс та той самий парк все зникло.                              

Прийти до тями не так легко як здається. Особливо якщо ти мало не зламала хребет та врізала комусь у щелепу. У всіх жінок на світі гарний хук правою, еге ж?                                      

 Варто було пересвідчитись...                                                                          

 Жіноча голова не поворухнулась. Спливали хвилини.                

   - Чому в мене на плечах тканина розірвана? Що відбулося з кофтиною, що ти взагалі тут робив? В мене слина на шиї.           

  - Варто було пересвідчитись...я ж піклуюся про тебе.                    

Вона тихо лежала на грудях чоловіка.

Намагаючись не дивитися на Плакат : Ласкаво просимо до Невади, Теммі прибрала своє волосся з його обличчя. Гепнулась вона сильно.                                                        

  - Може припиниш? Ти ж цілих 20 хвилин пересвідчувався щодо "мого одягу" - несподівано дівочий скепсис закінчився.                                                                          

 Він перепитав :                                                                            

  - Коли дізналася правду стало легше?                                    

У голосі дедалі більше чувся сумнів та дика непевність. Найпростіше було закінчити цю розмову, але чоловік нічого не міг вдіяти.                                                            

 "Ніхто не вбивав Фредді, ніхто його навіть не торкався. Може якщо ця хвора... Господи, чого мене завжди тягне на психічок?"                                                                            

  - Слухай, Теммі я просто знаю як привести тебе до тями. Я знаю, що тобі подобається. - Він не відпустив її волосся. Рука стиснулась у кулак.                                                        

  - Саме тому ти вважаєш, що я займатимусь сексом з великоднім кролем... Ти про це, Вільяме?                                                

 Рука наблизилась до плаття, не питаючи. Вільям Афтон "красномовно" мовчав. Біляве  волосся смикнулось.

  - Любий, якби я від когось почула, що ти спиш з Аддамс... Я не заперечую, Мортиція Аддамс чудова жінка, але все ж, цікаво.                                                                                        

 Вільям Афтон трохи побілів.  

(Продовження січень - лютий)