На порозі забутих історій

Бібліотека зустріла “дослідників” тьмяним освітленням, запахом старого паперу та пилу. Вони опинилися у великому залі, заставленому стелажами, що тягнулися до самісінької стелі. Його стіни були вщерть заповнені полицями, на яких пилилися томи книг, журналів і газет. По центру приміщення знаходився великий круглий стіл, на якому були  акуратно  розкладені газети та журнали. Біля столу ховались кілька зручних крісел. У кутку - невеликий камін, створював атмосферу тепла та затишку. 

Мирослава з Матвієм обережно ступили на скрипучу підлогу, озирнулися навколо, дозволяючи очам звикнути до приглушеного світла.

Дівчина, з цікавістю розглядала старі томи, підійшовши до найближчої полиці. Її пальці ковзали по пожовклих палітурках, відчуваючи шорсткість часу. Вона витягла одну з книг, обережно розгорнула сторінки, вдихаючи аромат минулого. Ілюстрації зображені в них викликали в її уяві цілі історії.

– Ці книги бачили стільки всього, – прошепотіла вона, поглядаючи на Матвія.

Хлопець кивнув у відповідь. Він підійшов до столу і взяв до рук пожовклий журнал. Перегорнувши кілька сторінок, він зупинився на чорно-білій фотографії.

– Дивись, Мирославо, – промовив він, показуючи дівчині зображення старого містечка. – Це ж наше, але багато років тому!

Несподівано, з-за одного зі стелажів вийшла літня жінка з чіпким поглядом. Вона усміхнулася і запитала:

– Що вас так зацікавило?

–  Нам потрібна інформація, пов’язана з іменами  Марка та Тедіра або подій, які стались тут 13 червня.

– О, тоді ви за адресою, – сказала жінка. – Я тут працюю вже багато років і знаю все, тож  можу вам допомогти.

Вона провела молодих людей до свого робочого столу, заставленого стосами паперів та книг. Діставши громадний журнал почала шукати потрібні записи.

– Цей журнал ведеться з самого відкриття бібліотеки, – пояснила вона, перегортаючи сторінки. – Тут записані всі цікаві події, що відбувалися в містечку, а також імена людей, які відвідували нас. Ось, знайшла! – радісно вигукнула бібліотекарка. – 13 червня... Так, був якийсь інцидент… 

Мирослава та Матвій обмінялися поглядами. Вони відчували, що наближаються до розгадки таємниці, яка їх так хвилювала.

– На жаль, детально про це нічого не сказано, – відповіла жіночка. – Можливо, є ще інші документи, але доведеться пошукати.

Вона провела молодих людей до невеликої кімнатки, яка слугувала архівом та була схожою на скриню старих спогадів. Стіни її були вкриті картами, фотографіями та різноманітними документами. Світло пробивалося крізь невелике віконце, лягаючи м’якими тінями на пожовклий папір.

– Ця кімната – криниця історій, – сказала вона, розпрямляючи спину. 

Жінка почала пошуки зі старих комірок. Брат з сестрою спостерігали за її діями з цікавістю та нетерпінням, відчуваючи себе справжніми детективами.

– А ви точно пам’ятаєте ті дати? – запитала бібліотекарка, переглядаючи якісь записи.

          – Так, 13 червня, – відповіла Мирослава, – це дуже важливо для нас.

         – Добре, – кивнула жінка. – Дайте мені трохи часу.

– Можливо, є якісь старі газети або журнали, де згадуються ці імена? – запитала Мирослава.

Бібліотекарка задумливо похитала головою.

– Газети могли зберегтися не всі. Але є одна стара книга, де описані спогади місцевих жителів. Можливо, там знайдеться щось корисне.

Вона пішла до іншої частини кімнати, принісши звідти том у м’якій обкладинці. Передавши його Матвію, жінка додала:

– Бажаю вам успіхів у ваших пошуках. Якщо знайдете щось цікаве, обов’язково розкажіть мені.

А тим часом бібліотекарка повернулася до свого столу і знову занурилася в роботу. Її погляд зупинився на старій фотографії, що лежала на столі. Це був знімок молодого, імпозантного чоловіка з красивими очима, але водночас презирливим поглядом. Жінка усміхнулася і прошепотіла:

– Можливо, саме ці люди зможуть розкрити твою таємницю.

І вона знову повернулася до своїх справ, спостерігаючи за молодими людьми, які з непідробним азартом та захопленням вивчали історію їхнього маленького загадкового світу.