*

Наступний день розпочався з ретельного огляду кімнати, в якій знаходився Тедір, шукаючи будь-які підказки. Сестра з братом перебрали всі шухляди, шафи, струсили товстелезний килим, після підйому якого ледь не задихнулися від хмари пилу. В результаті, знайшли кілька старих фотографій, але на жодній не було Тедора. Вони переглядали знайдені знімки ще кілька разів, намагаючись знайти найдрібнішу деталь, що могла б вказати на зв'язок цих людей з Тедором: особливий предмет зображений на фото чи  напис  на його  звороті. Але нічого. Здавалося, що стіни кімнати мовчать, приховуючи таємницю, яку так відчайдушно намагалися розгадати.

- Може, ми шукаємо не там? - запитала Мирослава, дивлячись на старі меблі в кімнаті.

- А де ж ще шукати? - зітхнув брат.

- Або не так. – промовила вона, поглядаючи на книги, що стояли на полицях. 

Матвій погодився. Вони вирішили змінити тактику. Можливо, відповіді слід шукати не в матеріальних речах, а в історіях, що ховалися між рядками цих книг. 

Мирослава взяла одну з тих, яка здалася дівчині найнепримітнішою, такою, на яку нізащо не звернула б свою увагу. Прогорнувши кілька сторінок, художниця знайшла  декілька пожовклих паперів. Серед цього паперового хаосу вона помітила невеликий, обгорілий по краях фотознімок. І, як не дивно, це було зображення Тедора. 

Він стояв, ніби на п’єдесталі, тримаючи в руках книги, зверхнім поглядом скануючи усіх присутніх перед собою та безпосередньо того, хто робив цей знімок. Трохи підняте підборіддя, і ледь помітна глузлива усмішка доповнювали неприємне враження. Це був типовий представник інтелектуальної еліти, які чомусь впевнені у тому, що мають право зверхньо ставитися до інших та вважають себе пупом землі.

Мирослава здивовано розглядала фото. Знімок, який вона тримала в руках, настільки контрастував у порівнянні з образом того Тедора, якого вона встигла пізнати за останні кілька днів. Цей чоловік був гордовитий,  та  самовпевнений.

Вона вирішила детально вивчити фото. В першу чергу звернула увагу на ті книги, які тримав Тедір в руках. Можливо, це були ті самі, що стояли на полицях? 

- Перевірмо назви книг на фотографії, - запропонувала Мирослава.

Матвій погодився, адже подібна версія мала право на існування. Якщо цей чоловік полюбляв інтриги, то цілком можливо, що залишились якісь підказки.

- Чому б і ні. Може, й справді ці книги, які він тримає в руках, мають якесь особливе значення. - Ця думка Матвію здавалася цілком логічною. 

Вони по черзі підходили до полиць та порівнювали назви книг на фотографії з тими, що стояли на їх поверхні. Аж раптом Мирослава вигукнула:

- Ось! Дивись! Тут є книга з такою ж обкладинкою!

Дівчина дістала книгу і почала її гортати. На одній зі сторінок був закладений маленький шматочок паперу. Коли Мирослава розгорнула його, то побачила на ньому кілька рядків, написаних дрібним, нерозбірливим почерком.

- Дивись, тут, у кутку, – сказала вона, вказуючи на невелику пляму. – Це не просто бруд. Це... це ж знак…

Вони придивилися уважніше. Пляма дійсно мала незвичайну форму. Вона нагадувала якийсь символ, але який саме? Можливо, це був якийсь знак, що використовувався в таємних товариствах? Або ж це просто випадковість?