Розділ 16

Касандра спустилась по кам'яним сходам до льоху будинку, де, як сказала Саліха, знаходився її батько. Посеред прохолодного вологого темного приміщення вона побачила Канаме, що додавав до вина у великі каштанові бочки із скляної банки цукор. У повітря розвіювався аромат гвоздики та кориці. 

«Знову через неправильну температуру зберігання вино стало кислим. Знову намагається це владнати спеціями»

Вона підійшла, взяла із запиленого столу банку із чорним перцем і почала засипати його також у діжки. Канаме тепло посміхнувся на таку допомогу та похлопав доньку по долоні. Коли вони закінчили, чоловік зачерпнув бокалом напій із кожної бочки та спробував. Судячи по посмішці, він залишився задоволеним. 

– Батьку, – нарешті наважилась Касандра заговорити, – у мене є до тебе серйозно розмова. Я би хотіла тебе про дещо попросити. Тільки, прошу, вислухай мене до кінця. 

***

Рівні частини сухого листя кропиви жагучої, листя суниці лісової та подрібнених плодів шипшини Сакура помістила у залізний ковш. Запарилв їх у чистій джерельній воді та додала із три ложки меду. Процідила крізь сито та залила у скляну пляшечку, розміром близько із літр. Мікаса уважно спостерігали за діями Сакури, сидячи на лікарняному ліжку. 

– Будеш пити щодня зранку по ложці, – мовила вона, коли закінчила відвар та повернулась до вагітної. – Це зілля проганяє блідість з обличчя, зміцнює дитину в лоні та дає матері силу до самих пологів.

Ніжні руки Сакури оголили живіт Мікаси, через що та почервоніла. Долоні вона поклала на зовнішній край лобної кістки, фіксуючи дно матки. З'явилось світло-зелене світіння – магія Сакури. За допомогою неї вона могла проникнути в кожен орган людини, побачити кожну клітину. Вона сфокусувалась та заплющила очі. У її голові з'явилось зображення: ембріон близько восьми тижнів прикріплений до задньої стінки матки. 

– Твоя дитина зараз розміром із квасолину, – із посмішкою промовила Сакура та продовжила обстеження. 

Мікаса розчулилась. На очах навернулись сльози, які вона ніяк не зуміла стримати. Сакура тільки похитала головою, але без жодного засудження. 

– А ти вже можеш сказати: це хлопчик чи дівчинка? 

– Ще зарано. Потрібно почекати хоча б до дванадцятого тижня. 

Сакура відчула, як б'ється серце майбутньої дитини, порахувала частоту, побачила хаотичні рухи, схожі на здригання. 

– У твоєї дитини вже сформовані всі чотири камери серця, – вона прибрала руки. Мікаса закліпала та почала витирати сльози. – Уже починають формуватися кістки. 

***

Тоширо Хітсугая схилився перед Міцукі Токігавою та Саске Уріханою, що стояли в центрі Головної Зали Ради Капітанів. Підвівся, взяв із оксамитової червоної подушки біле хаорі, обійшов ззаду Саске та на мить затримався. 

«Чортовий Ерайв! Навмисно наказав саме мені це робити, щоби черговий раз принизити і вказати мені моє місце. Та вибору немає. Треба коритися, а інакше заслужити знову довіру не вдасться»

Тканина лягла на мужні плечі нового Капітана. Уста Саске розтягнулись у широкій посмішці. Він звисока поглянув на Тоширо та перевів погляд на Міцукі. Той стримано прийняв допомогу колишнього напарника та подякував. 

Капітан Ерайв, що стояв перед новими Капітанами, підняв дороги свою катану. Саске та Міцукі синхронно встали на одне коліно перед ним та схилили голову. Усі правителі загонів стояли довкола та, затамувавши подих, дивились на це дійство. Тоширо відійшов за спину свого Капітана, із неприхованою заздрістю пропалюючи поглядом того, хто забрав його місце, його посаду.

– Владою наданою мені народом Сейрейтею, я проголошую вас новими Капітанами – хранителями порядку та вершителями справедливості. Чи обіцяєте Ви із честю та гідністю виконувати свої обов'язки? – урочисто промовив Ерайв та приклав оголене лезо до плеча кожного з юнаків. 

– Обіцяю! – разом відповіли вони. Підвівшись, Саске та Міцукі почерзі поцілували скіпетр Головнокомандувача Ямамото, що сидів на троні, не зронивши жодного слова. 

Капітан Бякуя схвально кивнув своєму колишньому лейтенанту, коли зустрівся з ним поглядом. Капітан Канаме стурбовано дивився на Головнокомандувача, взагалі не звертаючи увагу на те, що відбувалось у залі. Капітан Ілі, яка демонстративно одягнула червоно кімоно – символ правлячої родини, сиділа незадовлена та задумлива зліва від Ямамото. Вона то й діло оглядала Тоширо з ніг до голови, що він не міг не помітити. 

Коли офіційна частина закінчилась, нові Капітан зайняли свої місця на кріслах. Ерайв оглянув усіх присутніх вивчаючим поглядом, на кілька секунд зупинився на Мікасі, а після підійшов до неї та протягнув свою руку. Капітан Другого загону покірно прийняла його жест та підвелась. Лейтенант Хітсугая підійшов до неї ззаду, тримаючи в руках червоне хаорі.

– Хочу повідомити щасливу новину, – Ерайв посміхнувся і, ніби чекаючи похвали, поглянув на Головнокомандувача. – Капітан Мікаса та я чекаємо на дитину. І з сьогоднішнього дня Капітан Мікаса не тільки Жриця Сейрейтею, але й частина нашого трибуналу. 

– Вітаю. Нехай дитина народиться здоровою, – мовив Капітан Бякую та обмінявся поглядом із Капітан Ілі, що сиділа напроти нього. 

Тоширо надягнув на усмішнену та схвильовану Мікасу хаорі. Ямамото, що дивився зверху на всіх присутніх, ніби очами шукав зрадника. У найменших незвичних рухах намагався знайшли ознаки невірності. Він помітив, як Ілі довше всіх дивилась на маленький живіт, як стисла щелепу, як крутила біляве пасмо на пальці. 

«Дияволиця! Ти щось замислила, онуко. Чи то заздрість тебе жере, чи то ненависть?»

– Ілі, залишся. Всі інші можуть бути вільні, – голосно промовив він. 

Капітани підвелись, вклонились та попрямували до виходу. Канаме, схопивши Мікасу під руку, допомагав їй йти. Розповів, що тепер хоче, аби вона жила в його домі. Тоширо обмінявся ненависним поглядом із Капітаном Саске та пішов вслід за своїм правителем. 

Бякуя підійшов до Міцукі та похлопав його по плечі. М'яка усмішка торкнулась його уст, але потім зразу зникла. Він став серйозним. Серйознішим, ніж зазвичай, як відмітив про себе Токігава.