Розділ 14

Довгий стіл. Аромати вишуканих страв. Дорогий срібний посуд. Простолюдини метушаться та подають на трапезу червоне м'ясо, океанську рибу, морепродукти, запечені на відкритому вогні овочі, витримане роками біле вино, свіжі фрукти та ягоди. 

Родина мовчить, допоки кожна склянка не наповниться напоєм і служниці не покинуть обідню кімнату. Опісля Капітан Канаме, що сидить у центрі столу, підіймає догори келих та вимовляє промову, як голова родини. 

– Я дуже радий, що ми зуміли зустрітися тут всі разом, як раніше, – він щиро посміхається на оглядає по черзі кожного зі своїх дітей. Байдужого Ерайва, що не може відвести погляду від Касандри; сумну Ілі, що постійно поглядає на Сакуру; на повні злості очі Касандри, яка час від часу намагається пропалити Ерайва; та Сакуру, що опустила голову та дивиться взагалі крізь тарілку. 

Родина приступає до вечері. Кожен їсть мовчки, допоки Канаме не наважується почати розмову. 

– Як ваші справи? Які новини маєте?

– Мене відсторонили від діяльності, – Ерайв із-під лоба дивиться на Касандру. – На мене прийшла скарга, що я беру хабарі. 

– Що за безглуздя? Хіба таке можливо? – Канаме покачав головою та склав руки перед собою в замок. 

– То пусте, батьку. Скоро всі, хто сумнівається, буде знати, що я чесний, – Касандра підіймає догори брову та уважно дивиться в обличчя брату. 

– Це головне, сину, – Канаме хлопає Ерайва по плечу та повертається до Ілі, що сидить зліва від нього. – А твої справи як, доню? Як почуваєш себе? 

– Усе добре, мій Капітане, – Ілі кладе ложку та стискає долоню. Вона дивиться спочатку на Канаме, потім на сестер і зрештою звертається до брата. – Ерайв, нам потрібно вирішити одне питання. Потрібно перевести Касандру в інший загін. 

– Навіщо? – Касандра ледь не вдавилась виноградом. Ерайв недовірливо поглянув на Ілі. – Вона повинна знаходитися під твоїм наглядом, аби з нею нічого не сталось. Хто подбає про неї краще? 

– У мене не вистачає часу. До того ж, я постійно за межами Сейрейтею, – Канаме схвально похитав головою. 

– Я згоден, сину. Потрібен Капітан, що весь час буде приділяти захисту і навчанню Сандри.

– Що ж... – Ерайв важко видихнув і взяв келих із вином до рук. Він випив ковток та хвилину помовчав. – Я можу забрати її у свій загін. У мене, що правда, не багато часу, але мої офіцери зможуть про неї подбати. 

– В жодному разі, – голосніше звичайного вимовила Ілі та злісно поглянула на Касандру. – У твоєму загоні тепер Хітсугая. Їм краще не бачитися, аби не накликати на нього нову біду. Та й Сандрі потрібно навчатися, а не думати про дурниці. 

– Чому б тоді, тато, тобі не взяти Сандру? 

– Я би із радістю, сину, але чому я зможу її навчити? Специфіка нашого загону не підходить для мага Гармонії. 

– Чому ж? – саркастично кинула Капітан Ілі та її уста розтягнулась у недобрій посмішці. – Проникати в чужі голови вона чудово вміє.

– Зараз не час, – стримано відповів Ерайв та поклав келих на стіл. Від голосного звуку сестри навіть перелякались. Ерайв заплющив очі, подумав кілька секунд та продовжив: – Чому б тоді не довірити її Міцукі? Від уже довів, що захистити Сандру зможе. 

– Міцукі? – спантеличено перепитала Ілі. Касандра закліпала очима. – Ти збираєшся зробити його Капітаном?

– Так, замість померлого Пікджоу, – Сакура навіть відірвалась вперше за вечерю від тарілки. Вона та Касандра переглянулись. – А місце Капітана Десятого загону займе Саске. 

– До чого такі зміни, сину?

– Ніяких радикальних змін, батьку, – Ерайв оглянув усіх присутніх. – Посади Капітана не мають залишатися порожніми. А ці офіцери довели свою відданість континенту. 

– Дехто довів свою відданість не континенту, а тобі особисто, – швидко відказала Ілі, взяла ложку та продовжила вечерю. 

– А хіба відданість мені не означає відданість континенту? – Ерайв хмикнув. – А чим тобі не подобається Міцукі? Він не моя людина, а лейтенант твого колишнього справедливого чоловіка. 

На останніх словах Ілі так стисла ложку, що вона тріснула. Сакура та Касандра охнули. Ерайв покачав головою. Канаме розгубився. Запанувала тиша. 

Двері прочинились. Служниця принесла ще пляшку вина. Капітан Канаме задовільно кивнув, дозволяючи жінці середніх років розлити повнолітнім членам родини алкоголь. Паралельно він розповідав, скільки цього року робітники зібрали врожаю з його особистих виноградників, скільки зробили вина, скільки і за яку суму продали продукту на сусідній континент. 

Служниця так заслухалась господаря, що пролила напій повз келиха на Капітана Ерайва. На її обличчі з'явився вираз жаху. У Сакури з рук випала ложка. Касандра та Ілі розкрили роти. Ерайв миттєво розлютився, побачивши забрудненим своє білосніжне кімоно. Він заніс руку в повітрі, щоб вдарити жінку по обличчю, але Капітан Канаме перехопив її. 

– У моєму домі ніхто себе так не поводить, – спокійно мовив він. – Сахіла провинилась, але вона не заслуговує на таке ставлення. 

Ерайв незадоволено висмикнув руку. Він підвівся, вийшов із вітальні та попрямував змінити одяг. Касандра підвелась вслід за ними. Погляди усіх звернулись до неї. 

– Піду допоможу братові, – пояснила вона та прослідкувала на другий поверх. 

Як тільки Касандра опинилась в кімнаті, яка колись належала Ерайву, а нині пустувала, вона зачинила двері. Ерайв, що стояв до неї спиною та знімав із тулуба одяг, завмер. 

– Нащо прийшла? – низьким голосом запитав він. 

– Я все знаю, – із викликом промовляє вона. 

– І що ти знаєш? 

– Все, – її голос стає тихішим, аби ніхто зі слуг за дверям не зумів почути. – Про хабарі, про гвалтування жінок, про твої політичні ігри. Я все розповіла Капітану Бякуя. 

– Не вигадуй дурниць, – Ерайв розвертається та його уста розпливаються у теплій посмішці. Він підходить ближче, хоче торкнутися плеча сестри, але вона відсахнулась. 

– Не чіпай мене, – Касандра робить крок назад. – Якщо тільки спробуєш, я розповім батьку.