Розділ 4

О сьомій годині за пісочним годинником Капітан Ерайв та Капітан Мікаса прибули до Будівлі Ради Капітанів для термінової наради. Десятий загон автоматично перейшов від командування Капітана Ерайва, допоки доля Капітана Тоширо не буде вирішена.

– Розповідай, Мікасо, яку інформацію дали допити Сандри, – мовив Капітан Ерайв, склавши перед обличчям руки в замок. Він сидів на високому креслі із дуба, спиною до Жриці. Мікаса відкривала оксамитові штори, щоби пропустити в кабінет хоча б трохи світла. 

– Вона сказала, що ніяких романтичних стосунків між ними не було і немає. Вона обманула Капітана Тоширо, переодягнувшись у Сакуру. Саме тому на ній було її кімоно.

– Вона думає, що хтось у це повірить? – крізь зуби проговорив він. – Увесь Сейрейтей знає, що Тоширо сенсор, – Ерайв підняв угору чорну кудлату брову, уважно поглянувши на Мікасу.

– Вона сказала, що навчилась використовувати свою силу анігіляції. Вона повністю знищила свою первородну духовну силу. 

– І це правда? – задумливо запитав Капітан Ерайв. Мікаса присіла навпроти нього. – Ти можеш за допомогою своїх сил зчитати її?

– Ні, – коротко відповіла Жриця та впевнено подивилась в очі Ерайву, щоб переконати його, що в цьому немає брехні. 

– Якщо це так, то чому вона про це мовчала? Це відкриває нам нові можливості. Ніхто з ворогів не зможе знайти її, якщо вона руйнує свій духовний слід. 

– У неї вдалося це вперше. До цього всі спроби були невдалі. 

– Зрозуміло, – Капітан Ерайв дістав із верхнього ящику велику карту, розклав її на стіл та почав вивчати. 

«Трибунал можна провести тільки в повному складі Капітанів, але Ілі знаходиться на території Оазисі. Не повернеться, допоки не владнає територіальні проблеми та збере данину із земель. Якщо відправити їй поштового голуба, летіти він буде один день. Ще приблизно п'ять діб Ілі буде в дорозі, навіть із її надзвичайною швидкістю. Три дні приходять судові процеси. І того десять днів загін гарантовано знаходиться без командування. Через декаду Десятий загін знову заступає на нічний караул і немає Капітана, котрий буде оберігати Північні ворота в Сейрейтей»

– Потрібно, щоб хтось із твого загону вирушив до Ілі. Обери найшвидшого. 

– Ти збираєшся провести трибунал? – Капітан Ерайв підняв на неї здивовані чорні очі. 

– Не я, а Головнокомандувач Ямамото, – виправив він її.

– Але ж Капітана Тоширо можуть стратити, – Мікаса вдарила кулаком по дерев'яному столі. – Він же був твоїм лейтенантом. Зроби щось, Ерайве!

– А що я можу вдіяти? – він відкинувся на спинку стільця та важко видихнув. – Перед законами навіть я безсильний.

– Як мінімум, ти міг дочекатися пояснень і не кидати його за грати.

«Тепер Тоширо можуть позбавити життя, а Касандру Головнокомандувач закриє в моїй Печері без права виходу назовні»

– Мікасо, – Капітан Ерайв підвищив тон голосу. – Ти звинувачуєш мене в помилках інших людей? 

– Я звинувачую тебе в тому, що ти замість життів своїх рідних обрав дурні закони. 

– Ці закони оберігають у тому числі і тебе. Якщо не буде законів, буде анархія, хаос. Ми будемо слабкі перед ворогами.

– Так, але ми сильні, коли Капітана такого рангу вбивають за безвинний поцілунок із дівчиною, – Мікаса зірвалась на крик. 

– Не з дівчиною, Мікасо, а з магом Гармонії, – Капітан Ерайв зробив акцент на останніх словах. 

– З маленькою дівчинкою, – по складах промовила Мікаса. – Хочеш ти це приймати чи ні, але вона ще дитина. Вона робить дурниці, не зовсім розуміє, в якому світі вона живе. Ми повинні захищати її, а не карати за звичайний прояв людяності. 

– Ілі в її віці вже стала Капітаном та підкорила Оазис, – Капітан Ерайв теж підвищив тон. 

– Вона не зобов'язана бути такою, як її сестра, – Мікаса підстрибнула, нависаючи над столом. – Тринадцять дорослих Капітанів та Головнокомандувач не можуть захистити Сейрейтей, тому роблять маленьку дівчинку зброєю у своїх руках. 

– Думай, що і кому ти кажеш, Мікасо, – крізь зуби прощипів Капітан Ерайв. 

– Я знаю, що і кому я кажу. Я – твоя дружина, тож сприймай мене, як рівну.

– Тут ти – моя підлегла. Ти не можеш розмовляти зі мною в такому тоні. Ніхто не може! – він майже прокричав останні слова. 

– То що, і мене під трибунал, Ерайве? – саркастично мовила Мікаса, вже зовсім спокійно. – Я не боюсь втратити свою посаду Капітана чи Жриці. Сейрейтей боїться втратити мене, бо ж без мого силового поля захисту не буде. 

– Мікасо, притримай язик за зубами. Нам усім є що втрачати, інакше ми б не виконували накази. 

– Я трималась увесь час тільки за наш шлюб, але і він почав повільно розсипатися. У той момент, як із акту кохання, перетворився на обов'язок перед державою народити онука, – Капітан Ерайв розвернувся на креслі до вікна, ховаючи обличчя від Мікаси. 

– Це твоя плата за звання та регалії, – лише тихо відповів він. – Усі ми чимось жертвуємо, щоб бути там, де ми є. Потрібно змиритися і виконувати свій обов'язок перед державою. 

***

Великі залізні двері, що охоронялись двома мовчазними кремезними офіцерами із Другого загону, прочинились перед  Сакурою. Вона увійшла в Печеру Жриці, дочекалась, поки офіцери залишать її наодинці із сестрою. Підійшла так близько, що між ними лишався всього сантиметр відстані. Сакура уважно подивилась в очі, на яких виступали сльози. 

– Що ти накоїла? – викрикнула вона та, замахнувшись, дала сильного ляпаса Касандрі по обличчю. – Ти розумієш, що його можуть стратити? 

Сандра рефлекторно схопилась за палаючу щоку, а Сакура взяла її за плечі та почала трясти. 

– Через тебе загине людина, дурепо! 

– Пробач, – тихо мовила Сандра, заливаючись сльозами. – Я не знала, що все так станеться.

– Пробач? Не знала? Чим ти взагалі думала, коли полізла цілувати Капітана?  – верещала Сакура, продовжуючи трясти сестру за плечі. Касандра, нарешті оговтавшись, відкинула її руки зі свого тіла. 

– Це не я поцілувала його, –  викрикнула вона. – Тоширо поцілував мене, – довгі пальці стерли виступаючі сльози та потерли заплакані очі. – Я не знала, що між вами є якісь заборонені стосунки. І я не знала, що він почне їх обговорювати прямо біля воріт. Не знала, що Ерайв почне мене шукати.