Розділ 3

У Будівлі Ради Капітанів всі Відряди мали свої огородженні території на різних поверхах, котрі складались із декількох кімнат та які без дозволу Капітану, не мав права переступати учасник іншого Відряду. Одна кімната слугувала архівом для зберігання документів, артефактів; інша – зоною тренування та відпочинку. У спеціалізованих Відрядах, таких як Відряд Капітана Канаме, у підвалі знаходилась кімната допитів та тортур; Відряд Медичної допомоги мав додаткову лабораторію для виготовлення ліків та отрут. 

Об одинадцятій ранку по пісочному годиннику Капітан Хітсугая увійшов у свій невеличкий, але простий та зручний кабінет. Посередині кімнати стояв великий стіл із ясену, на котрому лежала велика кількість акуратно складених паперів. На шафі біля дверей на керамічній аромалампі із зображенням дракона випарувалася ефірна олія, даруючи повітрю аромат евкаліпту. Увагу Тоширо привернула рамка біля лампи із контрастною фотографією – юні Сакура, Хітсугая та Міцукі. Він узяв її до рук, уважно переглядаючи риси кожного із них. 

– Капітане, – двері прочинились, впускаючи яскраве світло з коридору. Усередину увійшла Сакура, кивнувши головою, як знак привітання. – Увесь Відряд пішов до Печери Жриці на суботню молитву. 

– Добре, – стримано відповів Тоширо, поклавши рамку на стіл та пройшов до свого крісла. Він сів, склавши руки перед обличчям в замок, і подивився на Сакуру. – Я піду з тобою до храму, коли всі повернуться. Не варто лишати територію без нагляду. 

– Де ти був зранку? – прямолінійно запитала вона, перестрибнувши з теми на тему і минувши офіційності. Питання застало Хітсугаю неготовим, але він навіть не змінився і обличчі, лишаючись таким же серйозним, хоч і довільні втомленим. 

– Капітан Ерайв викликав, – він підняв одну брову угору. – А з яких пір офіцери вимагають звіти від капітанів? 

– Ти мене збираєшся душити правилами? Я думала, що наші стосунки вище, ніж твоє звання. 

– Навіть те, що ми з тобою були в одній команді під час навчання, те, що ти – онучка Головнокомандувача, не дає тобі права вимагати з капітана звіт, – із холодом і роздратування відповів Тоширо. – Те, що я дозволяю тобі багато, не означає, що потрібно нехтувати всіма правилами. Якби ти була в іншому Відряді, то вже давно б була покарана. 

– Ти збираєшся мене покарати? – зі злістю запитала Сакура. – І що, змусиш відмити всі приміщення чи посадиш у клітку на десять днів без харчів? Чи в караул на три дні? 

– Ні, – коротко відповів Тоширо і жестом одного пальця показав на куток кабінету. – Здай зброю, свій жетон і вільна. Ти відсторонена від виконання місій на місяць. І платні за цей період не отримаєш. 

– Що? – обурено викрикнула вона. – Ти серйозно? 

– Повністю. Якщо не виконаєш наказ, підеш під трибунал. Капітан Ерайв навряд чи похвалить тебе за це, – зі злобою Сакура кинула в куток свою катана, облотану білою стрічкою, зняла з шиї пов'язку із металу, на якій зображувався номер її Відряду, поклонилась та покинула кабінет Капітана.

– Сволота! – вилаялась вона, виходячи із території Відряду Десять, коли вже ніхто не міг її почути, та відправити на трибунал за приниження честі Капітана. 

О дванадцятій годині дня за пісочним годинником Сакура переступала поріг Печери Жриці, щоб зробити традиційну суботню молитву. На підлозі вже сиділи Касандра та Мікаса, котрі палили ладан та записки з молитвами. Сакура сіла навпроти дівчат у позі лотоса та заплющила очі. Мікаса розплющила очі, взяла до рук ще одну свічку та поклала перед собою у горщик із землею, попередньо підпаливши від іншої. 

– Що сталось? – спокійно запитала Капітан, побачивши незадоволений вираз обличчя Сакури.

– Мене відсторонили від місій на місяць, – відповіла вона, не розплющивши очі. 

– Ерайв? – Мікаса уважно подивилась на Сакуру. 

– Тоширо, – злісно мовила вона. 

– Тоширо? – Касандра розплющила очі від здивування. – Що ж ти зробила, що він так із тобою?

– Сказав, що я не дотримуюсь правил та багато собі дозволяю. 

– Так і є, – коротко відповіла Касандра. – Він тобі пробачає панібратство, запізнення, примхи. Ерайв би ніколи тобі не дозволив себе так поводити. 

– Ерайв не мій колишній напарник, – Сакура починала злитися ще більше. Вона розплющила очі, взяла ще одну свічку та закопала її в землі перед Мікасою. – Хітсугая почав багато про себе думати. Я не звичайний офіцер, якого можна просто так відсторонити. 

– Якщо Ерайв взнає хоча б про половину випадків, коли ти порушувала правила, то покарає тебе власноруч, – спокійно мовила Мікаса. Вона піднесла руки, долонями вгору. – Краще слухай свого Капітана та прийми своє покарання. 

– Порадій, що Ілі не призначила тебе офіцером у Відряд Ерайва, бо інакше він би перевиховав тебе швидко, – засміялась Сандра. – У нього дисципліна. Він, коли Тоширо був його лейтенантом, карав його за найменшу помилку. Ерайв змушував його тренуватися до пізньої ночі, поки не впаде без сил. Тоширо дуже часто ночував у кімнаті тренувань. Не те, що ти. Тоширо відпускає тебе раніше додому, дозволяє приходити пізніше, пробачає прогули, коли ваш Відряд патрулює Сейрейтей. 

– Мікасо, а ти як ставишся до своїх підлеглих? – Сакура розм'якла, прослухавши слова Касандри. Мікаса поморщила ніс. 

– Справедливо, так, як вимагає того закон. Якщо не буде дисципліни, то не буде і порядку.

– Закон застарілий, – тихо сказала Сакура, оглядаючи, щоб ніхто не почув, але в приміщенні нікого, окрім них трьох, не було. – Твій чоловік до тебе теж ставиться так, як того вимагає "закон", – на останньому слові вона зробила акцент. – І що, тобі подобається таке ставлення? 

Мікаса закусила губу, стримуючись. Касандра розгублено дивилась то на сестру, то на Капітана, намагаючись підібрати слова, щоб владнати неприємну ситуацію.

– Мікасо, не приймай близько до серця, будь ласка, – нарешті наважилась щось сказати вона. 

– Що ти, я вже звикла, – сумно мовила Капітан. – Уся ваша родина постійно мені каже такі слова, які не варто приймати близько до серця, – Мікаса зробила коротку паузу, опустивши очі. – Можете іти. І це наказ.