Розділ 62. Катана

Канна прикрила очі долонею, опустившись на стілець. Вона щойно надіслала листа Мерліну про напад на Віджио. Що далі робити вона не знала.

На дубовому столі, початку сімнадцятого століття, лежав ще один лист, але вже для Ради та Альбрехта. Катана довго думала: чи відправляти його чи ні? Їй здалося, що поки що їм рано про це турбуватися. І тим більше, якщо все пройде успішно, вона сама їм все скаже.

Взявши сургуч, жінка піднесла його до свічки і запечатала конверт. Їй довелося згадати слова заклинання, щоб не дати йому відкритися раніше. За задумом сургуч повинен зламатися, коли настане час. І то якщо сама Катана до того моменту не доживе.

Сховавши конверт у приховану кишеню куртки, жінка встала з-за столу. Обладунки та зброя були вже при ній, тому їй більше не треба було зволікати. Проходячи повз дзеркало, вона пригальмувала, мимоволі подивившись на своє відображення.

Усміхнувшись, відбитку, Катана провела рукою по щоці, де колись був шрам. Тепер на його місці нічого не залишилося лише гладка шкіра. Мерлін подбав, щоб її зцілили ще перед заручинами. Він вважав, що шрами прикрашають лише чоловіка, а жінці треба бути гарною. Потім він казав, що жінкам не місце в армії….

Чарівниця зітхнула, сховавши руки в кишені. Вона вже давно змінила сукню на штани та куртку. Загалом такий одяг був їй звичніший. На поясі у неї висіла катана, яка вже не раз побувала в бою. Жінка не випадково обрала собі таку зброю. Воно було співзвучне з її ім'ям.

Її назвали на честь засновниці Резенфорда Катани Вольфрам. А ту швидше за все на честь меча. Раніше в них було прийнято надавати дочкам дивні імена.

Відігнавши від себе сторонні думки, Катана пішла у двір Зарганського замку, де вже чекали люди, яких вона встигла зібрати для бою. Треба було поспішати. Мерлін може отримати листа лише до вечора.

Їй було не зручно їхати верхи. Адже раніше тільки плавала на кораблі, а ще раніше були машини. Як все було просто…

* * *

Пустка між Резенфордом і Віджио палала вогнем. Війська чотирьох Засновників прибули настигли якраз вчасно – ворог тільки наступав. Цієї битви було не уникнути. Дивлячись на сильну ворожу армію Катана, Хейл, Джефрі та Еміль могли лише молитися, щоб наспіли основні сили.

Шансів здобути перемогу самим у них не було. Вони не створювали ілюзій, все було й так зрозуміло, що проти добре навчених воїнів потрібні такі ж воїни.

Насамперед був обстріляний порт. Гарматні ядра та стріли вдалося відвернути. Усі маги, яких вдалося зібрати, тримали захисний купол над містом.

Битва велася не тільки на пустці, а й на території Резенфорду. Деякий час графи та Катана знаходилися там. Вони намагалися не дати воїнам Роену зруйнувати школу, але їхні старання були безглуздими.

Сторона захисту була виснажена. Бій тривав удень і вночі. Коли темніло з ворожих у бій вступали спеціальні загони Лелілі. Принцеса привела їх із міста Недлог. Тих, хто отримав поранення у битві з ними, довелося негайно спалювати, щоб не поповнювали ворожу армію.

Здавалося, для них не було цих трьох днів, а був один великий нескінченний день.

Десь щось загуркотіло. Хейл підняв голову і побачив, що в його бік летить гарматне ядро. Чортнувшись, граф кинувся бігти в іншому напрямку. На бігу він ставив навколо себе захисні заклинання. Але все-таки ударна хвиля його зачепила, і він, пролетівши метрів зо два, звалився на землю.

Відплюваючись, чарівник схопився на ноги, поспішно оцінюючи ситуацію. Гарматне ядро пробило великий годинник над головним входом у замок і разом з ними звалилася половина стіни. Хейл був готовий хапатися за волосся від розпачу. Вони стільки сил витратили на цю школу, а її так просто руйнують.

Чоловік, подивившись на всі боки, побачивши недалеко Катану - вона відбивалася відразу від кількох воїнів королівства. Витягнувши меч із піхов, Хейл кинувся їй на допомогу.

Битва тривала два дні. Першого дня вдавалося утримувати Віджио та Резенфорд. Але згодом стало зрозуміло, що школою доведеться пожертвувати заради порятунку городян. Чарівний замок уже наполовину лежав у руїнах, що дуже засмучувало графів та Катану. Нерісса зникла. Всі сподівалися, що вона жива, адже духи озер не можуть залишати своє житло надовго.

Школа була обстріляна з гармат. Порт у Віджио теж лежав у руїнах.

- Я чув, що наближаються основні сили герцогства! Повертайся до міста, Канно! Відкрий таємний прохід, щоб Мерлін зміг потрапити усередину! Мені доповіли, що він сам не братиме участі у битві! Його обладунки у столиці! Твоя дочка та герцог з ним! - відкинувши воїна, що його тіснив, крикнув Хейл. – Тут вистачить людей! Там ти потрібніша!

Жінка з тривогою подивилася на друга, проткнувши груди воїна, що кинувся на неї.

- Бережи себе! Незабаром буде допомога! - сказала вона і кинулася бігти до коня.

Застрибнувши у сідло, Канна схопилася міцніше за рукоятку меча. Однією рукою вона без особливих зусиль прочищала дорогу. Її катану непогано було б почистити від крові.

Ворота міста були вже недалеко, коли арбалетний болт пробив бік її коня, і вона ледь не опинилась під ним. Вже не дбаючи про обладунки, Катана поки кінь не впав, перетворилася на величезного вовка і помчала далі. Раніше вона не хотіла цим користуватися через те, що прості обладунки, не призначені для такої сили, розривало. На щастя, у місті вона мала запасний комплект.