Розділ 49. Свято Первородного Духа

Арел

Наспівуючи мелодію пісні, яка заїла в голові, Арел, злегка піднявши спідницю, танцювала перед дзеркалом. Відразу після відвідин Храму Спогадів вона попрямувала до Морла. Йому довелося скасувати безперечно важливу зустріч, аби провести цей день із нею. Арел не захотіла кудись вирушати — і вони відсвяткували її день народження в його покоях.

Вона повернулася нещодавно, з розчервонілими губами та зовсім затуманеним розумом. Якби не запланована зустріч із батьками, то залишилася б із ним на всю ніч.

За спиною почулися кроки. Озирнувшись, Арел помахала долонею Ліаді та Лессі, яких сьогодні ще не бачила. Позаду них стояли Оракул, Ліан та Ясіра.

— Як добре, що ви також підете на свято! — вигукнула вона, не в силах стримати радісні емоції. — Ми чудово повеселимось!

— Ти добре виглядаєш, Рел. Я радий, що ти знову посміхаєшся. — сказав Оракул, швидко обійнявши її й відступивши на кілька кроків. Його світле, злегка кучеряве волосся вже не тримав обруч, а біла сорочка з золотою вишивкою обтягувала масивні плечі.

— Сьогодні чудовий день! — Арел ледь стрималася, щоб не заплескати в долоні. — Ора, ти бачив майбутнє? Вони прийдуть? — на її щасливому обличчі майнула тінь тривоги.

— Не переживай. Усе буде добре. — поспішив заспокоїти її Оракул.

— Нам час іти. Народ уже збирається біля річки. — втрутився Ліан, нетерпляче переступаючи з ноги на ногу.

Арел повільно обернулася на його голос. Її обличчя миттєво скам’яніло.

— Ти не забув про свої обов’язки, Нанда шей Ліан? — холодно промовила вона. — Я не хочу, щоб ще якась твоя істота зіпсувала мені свято!

Хлопець опустив голову, не витримавши її погляду. Вперед виступила Ясіра, спробувавши розрядити атмосферу.

— Імена багатьох із нас на слуху. Якщо не хочемо привертати зайву увагу, варто представитися по-іншому. Мене буде звати Яся. — мовила богиня повітря.

Лессі задумливо почухала кінчик носа. Її довге до підлоги волосся привертало увагу навіть у смертному вигляді — тому довелося заплести його в химерні коси, щоб не волочилося. Нове ім’я вона вигадала миттєво — Леола.

Поглянувши на себе в дзеркало, Арел провела пальцем по припухлих губах.

— Я буду Лерою. — тихо промовила вона.

— Навіщо? Твоє справжнє ім’я давно забули... — Лессі замовкла й поспішно прикрила рот долонею.

— Не хочу, щоб Морл дізнався, що я в герцогстві. — посміхнулася Арел, не ображаючись на її слова. — Я завжди використовувала варіації цього імені.

— Навряд чи хтось доповість йому про твою появу. Але думаю, він би здогадався, що його Арел і Лера — це одна й та сама дівчина. — з усмішкою додав Оракул.

— На це й сподіваюся. — буркнула вона. Їй зовсім не хотілося витрачати час після переродження на нове знайомство з ним.

* * *

Після обіду Рада з Альбрехтом одразу вирушили спати — наступна ніч обіцяла бути безсонною. Прокинулися вони вже надвечір.

Невелике містечко на річці Еланор за цей час встигло змінитися. Раніше тихі вулички ожили, наповнившись голосами й рухом. Містяни різного віку з кошиками прямували до берега.

Містечко Перр подобався Гармонії дедалі більше. Тим паче, він був лише за кілька днів шляху від Віджио. Деякі з перехожих несли із собою невеликі музичні інструменти, що зацікавило Раду. Вона з цікавістю розглядала берег, освітлений десятками вогнищ, ще не здогадуючись, як сильно зміниться це містечко за якихось сто років.

Яся знайшла їх одразу, як вони з’явилися на березі, і провела до вогнища, біля якого вже сиділо п’ятеро. Спочатку Рада з Альбрехтом трохи розгубилися.

Поки нові знайомі по черзі називали свої імена, Арел залишалася нерухомою, не відводячи погляду від полум’я. Всередині неї, здавалося, вирувала пожежа. Вона чула голоси прибулих, чула їхній сміх — і від того по шкірі йшли мурахи. На балу все було зовсім інакше...

Зібравшись із думками, Арел підвелася, ледь помітно похитнувшись. І тільки зараз наважилася глянути на них. В очах щипало.

— Щось сталося? — пролунав розгублений голос Альбрехта.

— Все гаразд. — зусиллям змусила себе усміхнутися Арел. — Ми просто дуже чекали на вас.

Вона бачила їх раніше — багато разів. Але чомусь саме сьогодні в них було щось таке… що стискало все всередині.

Ясіра підскочила до Гармонії й зашепотіла Раді на вухо:

— Це вона!

Рада швидко кивнула і полізла до сумки по подарунок.

— Яся розповіла нам, що в тебе сьогодні день народження. Ми приготували невеличкий подарунок. Сподіваюсь, тобі сподобається. — мовила вона, простягаючи Арел невеличку коробочку.

Відкривши її, Арел тихо ахнула: всередині лежала пара сережок у формі сонця. Майже такі самі були на її гербі в палаці Свериду. Глибоко вдихнувши, вона притисла сережки до грудей.

— Дякую… Велике дякую! — самовладання зрадило її, і сльози потекли з очей.

Скориставшись моментом, Арел обійняла здивованих Раду й Альбрехта по черзі. Вона не чекала від них подарунка. Першого. Крім життя… Витерши сльози поспіхом, дівчина почала вибачатися.