Розділ 5. Морл

Морл вальяжно сидів у кріслі, поставивши лікоть на підлокітник та підперши щоку. Він навіть не стримував позіхання. Монотонна розповідь вчителя наганяла на нього сон, але Морл намагався нічого не пропускати.

Хлопець нещодавно відновив свої заняття. Тепер, ставши королем, йому знадобилося більше знати про військову справу, історію. Хоча часу на заняття майже не було.

Морл кидався, як загнаний звір між двох ворогів, намагаючись всюди встигнути. Він вже зрозумів, що воювати на два фронти йому буде дуже важко. Рано чи пізно треба залишити землі Соррель Астра.

Морла злило, що Великий герцог поліз до земель, які йому не належали. Вони не одне століття переходили з рук у руки, але від початку були під короною Роену.

Корабель, на якому плив король, хитало на хвилях. За такого вітру вони скоро дістануться вулканічного острова Лукулус. Саме на ньому стався розлом у часі.

Вони вже кілька днів пливли океаном Розмарі. Скільки вистачало зору розкинувся флот королівства Роен. Король пишався своїми кораблями. На морі їм не було рівних.

Раптом його сонливість, як вітром, здуло. Двері відчинилися навстіж, ударившись об стіну. Принцеса Джуліана стояла у проході у своєму звичному за останній місяць одязі: штанах та сорочці на випуск. Золотаве довге волосся було зібрано у вільний хвіст.

– Ми помітили кораблі імперії Каталі! Якщо постараємося, то надвечір їх наздоженемо! - сказала вона пройшовши по каюті. Впавши у вільне крісло дівчина потерла пальцями скроні. - Не можна, щоб цей інородець отримав владу над Тріщиною! Він тоді перекриє доступ до нашої армії прибульців у часі! А якщо нам вдасться це зробити – перемога буде майже у наших руках!

Морл кивнув учителеві, який поспішно почав збирати свої папери. Розкланявшись, він покинув каюту короля.

- Як проходять твої навчання? - запитала Джуліана, кинувши погляд на двері, що тільки-но зачинилися.

– Нормально! Я всьому навчаюсь швидко! - відповів Морл, подивившись на воду за склом ілюмітатора. Яке щастя, що в нього не було морської хвороби.

- Від цього залежить дуже багато! Адже Мерлін чарівник з великим стажем! Він брав участь у багатьох битвах, тут на Аладеї та на Землі! - Джуліана подивилася на брата і на кілька секунд замовкла.

- То ти обізнана про другу планету? – усміхнувся Морл, повернувши до неї голову.

- Я трохи вчила історію, братику! Я знаю і за Колодязь Семрад і за перехід магів!

- Тоді як ти думаєш, чи можливо на неї потрапити? Адже Мерлін якимось чином повертався на Землю!

Джуліана знизала плечима. Піднявшись на ноги, вона підійшла до морської карти.

- А ти не добив того хлопця в горах! – раптом промовила вона, розглядаючи карту.

- Ти це про кого? – не зрозумів її натяку Морл. - Я нічого не пам'ятаю!

– Хіба? – на обличчі Джуліани з'явилося награне здивування. - Пам'ятаєш, ти кілька місяців тому мені розповідав про зустріч із дівчиною та хлопцем, що їхали до Заргансу!

Морл кивнув. Йому було не дуже приємно згадувати цю історію.

- Знаєш, кого ти наказав убити? – криво посміхнулася принцеса; Морл сердито пирхнув. Він не любив, коли кажуть загадками. - Той нещасний виявився братом Мерліна!

Очі Морла мало не вилізли на чоло. Тепер до нього дійшло, чому Мерлін раптово вирішив піти проти нього. Через того клятого Альбрехта! Морлу навіть не прийшло у голову, що молодий герцог тут ні до чого.

- Отже Альбрехт кронгерцог? Ну що ж! Щасливчик.

- Поки він просто герцог. Але не здивуюся, що Мерлін зробить його своїм спадкоємцем.

  Джуліана відійшла від карти. Вона мала ще одну інформацію, що зіпсувала б Морлу настрій на найближчі кілька днів. Тепер вона роздумувала: говорити йому, чи ні.

- До речі, Леді Вольфрам теж у Заргансі! Її тепер так усі називають! - Джуліана смакувала кожне слово. - Твоя пташка, засвітилася в армії Мерліна! Вона була недавно у Рамурі! - і контрольний постріл, що обіцяв назавжди посіяти в душі короля ненависть до молодого герцога - Ходять чутки, що вона та герцог Альбрехт нерозлучні! Їх завжди бачать разом!

Морл вп'явся нігтями в підлокітник крісла, гнівно блиснувши очима. Джуліана не помилилася, його реакція була миттєвою. Скочивши на ноги, кидаючи іскри з очей, король пройшов по кімнаті. Декілька хвилин він так і ходив.

Відчинивши двері, король швидкими кроками вийшов на палубу. Прохолодне океанське повітря пройшло по його розчервонілому від гніву обличчю. Тут було набагато прохолодніше, ніж у каюті. Саме, це привело Морла до тями.

Він подивився в далечінь, де добре було видно кораблі імператора Гордія. Тяжко зітхнувши, король змусив гнів стихнути. В нього попереду була важлива битва і в ній не було місця емоціям.

За повідомленням розвідки, Морл знав, що на одному з кораблів пливе сам Гордій. Відстань між ними постійно скорочувалася. Але жодне гарматне ядро ні стріла не могли до них ще долетіти. Тому Морлу нічого не залишалося, як пуститися в погоню за кораблями імперії та потопити їх за всяку ціну.

* * *

  Раптом вогонь. І небо осяяло яскравими спалахами. У воді вже плавали уламки щоглів, порвані вітрила. Стояв страшенний гомін.

За короткий час Морлові вдалося вивести з ладу двадцять кораблів. У його флоті постраждало лише десять.

Бій почався перед світанком, коли роенці змогли наздогнати кораблі імперії.

Морл також перебуваючи на палубі допомагав решті топити кораблі. Натягнувши тятиву лука, молодий король прицілився і пустив стрілу в одного з імперців, що намагався піти на абордаж. Ні Морл, ні команда його корабля жодного разу не допустили, щоби на нього потрапили сторонні.

Так тривало кілька годин.