Епілог

Настав 2580 рік. На колись квітучу планету Гармонію прилетів екскурсійний космоліт з туристами. Гід, молода і симпатична руденька дівчина, почала розповідати:

-Шановні туристи, представляємо вашій увазі планету, на якій багато років тому відбулася війна. Люди, яких назвали відчужниками і які ще у XXV столітті пішли у надра планети, вийшли назовні і розпочали воєнні дії проти тодішньої влади Гармонії. Правилелем тоді був Нуклоліус, який і очолив військо. Першого ж дня він помер, а на чолі війська стала його єдина спадкоємиця – дочка Гармоніка. Природа не витримала удару війни. Біосистеми були зруйновані. Ті, хто залишився живим і серед гармоніанців, і серед відчужників, зникли у невідомому напрямку. Долі їх до сих пір невідомі. Природа тепер відроджується від хаосу, який розпочався після війни. Але пройдуть роки перед тим, як життя тут відродиться.

Потім вона говорила ще і ще, але один чоловік у натовпі туристів вже її не слухав. У ньому важко було впізнати улюбленця жінок Томаса Редбіеда. Він посивів, на обличчі його з’явилися зморшки та характерні старечі плями.

Після свого від’їзду Том намагався потрапити на Гармонію ще раз, але нічого не виходило. В’їзд на цю планету був суворо заборонений через воєнні дії. Після війни Том знову спробував прилетіти сюди, та не зміг. Він шукав Гармоніку всюди, але її не було ніде. Вона начебто крізь землю провалилася. Можливо, вона живе десь близько чи далеко від Тома, а може, померла після їхнього прощання.

У Тома зі щоки скотилася лише одна сльоза. Він почувався винним. Перед його очима знову промайнули картинки з минулого. Без неї для нього не було щастя в повному обсязі, яке він пізнав із нею. Перед очима Томаса Редбіеда з’явилася раптом дівчина у синій сорочці-платті,обперезаному блакитним поясом, з металевим обручем на голові. Зовсім близька і така далека. Але Том знав, що то вже точно мара, а не реальність. Він пригадав її слова: « Я буду жити!» і посміхнувся своїм спогадам.