Розділ 3. Розмова

Зірка   Табіт підняла свій могутній диск над горизонтом. Вона обіймала світлом увесь світ планети. У ньому хотілося співати від щастя, яке невідомо звідки прибуло до нас.

Того дня вітру не було, дерева спокійно стояли без руху. Тихо навкруги. Томас вийшов із будиночка, потягнувся (він тільки-но прокинувся) і посміхнувся природі Гармонії. Такого відчуття свободи у нього не було. Душа була не займана стресами і турботами. У Тома майнула думка: а чи не сходити йому прогулятися? Він піде недалеко, до того пагорба, щоб не заблукати. Так він і зробив. Молодий чоловік ходив, певно, години зо дві. Раптом якась сила опанувала Томасом і йому захотілося закричати від несподіваної радості. Ще якийсь час він протистояв цій силі, але вона перемогла його. Том дійшов до підніжжя пагорба, зупинився і закричав настільки, наскільки можна було. Відлуння прокотилося лісом. Несподівано для нашого героя у кущах зашурхотіло – і з листя виглянуло дівоче лице.

  -То бе ден вез ка? – запитало воно.

  -Вибачте, міс, я Вас не розумію, - не розгубився Том, хоч поява дівчини його збентежила. Вона вийшла, можна сказати виплила, із листя куща і постала перед нашим героєм у повний ріст. Він побачив, що це дівчина, яка приходила до нього уві сні і яку він побачив, прибувши на Гармонію. Знову вона стоїть перед ним, мов марево, та мовчить.

-Я запитую Вас, чому Ви кричите. Ви добряче налякали мене, - дівчина заговорила першою.

-Вибачте, міс, я не хотів нічого поганого. А як Вас зовуть?

-Тільки я не міс. А звати мене Гармоніка.

-Гармоніка… Яке ім’я.

-Яке? Дивне?

-Чому дивне? Навпаки, красиве. О, Ви так добре володієте англійською, міс Гармоніко. Де Ви так добре вивчили її?

-Англійську я вивчила разом з батьком. Чому Ви називаєте мене «міс»?

-Так у нас називають незаміжніх дівчат. Забудьте про це, бо я Вас ще більше заплутаю. Я буду Вас називати Гармонікою. До речі, мене звати Томас Редбіед, для Вас – просто Том.

-Ось і познайомилися. Ви землянин?

-Так, - Том окинув дівчину поглядом. Її чесні очі дивилися на нього з усією чистотою і допитливістю відвертої душі.

-Мій батько Нуклоліус каже, що його предки теж походили із планети Земля.

-Вашого батька звати Нуклоліус?

-Так. Ви бачили його сьогодні. Він звертався до людей, які прибули на Гармонію як правитель планети, як Лакбек Гармонії.

-Значить, Ваш батько – правитель цієї планети, а Ви - …

-…я майбутня правителька Гармонії.

Тому зробилося ще краще на душі. Тепер він хоча б знає її ім’я. Гармоніка… Яке чудове ім’я для такої дівчини. Томасу захотілося зробити їй щось приємне. Що, як він подарує Гармоніці квітку? Наш герой нахилився, щоб зірвати її, але рука дівчини зупинила його.

-Не зривайте її. Це мій друг.

-Ваш друг? – Томас ледь не засміявся. – Хіба квіти можуть бути друзями?

-Так. Для нас рослини і тварини – друзі. Ми розуміємо їхню мову.

-А що ж ви їсте і п’єте?

-Є рослини, які ми називаємо корнавула, ми їх і вживаємо у їжу. П’ємо ми воду із Печер на Низькій Горі. А що ще потрібно людині для їжі?

-Вибір у вас невеликий. Ех, як ноги гудуть. Давайте пройдемося, бо я трохи стомився.

-Який Ви ніжний!

-Я про себе був іншої думки до цього моменту, - сказав Том і засміявся. Гармоніка засміялася разом із ним, хоча не все зрозуміла з того, що сказав їй Том. Молоді люди рушили. Вони йшли і говорили, щоб дізнатися один про одного якомога більше. Том з Гармонікою дійшли до річки. Ріка текла рівниною, але гучно плескала водою об береги, наче текла в горах. І тут Том вперше побачив чудо. Гармоніка впевнено ступила до річки і … пішла по воді, немов це була підлога.

-Ну ж бо, ходімо, - промовила дівчина.

-Вибачте, Гармоніко, я цього не вмію.

-Будь ласка, не ображайтеся на мене, Томе. Я не хотіла Вас образити. Я забула зовсім, що Ви не володієте вміннями, якими володію я, - вона повернулася до берега, де стояв Томас і сказала: - Бачите ось те каміння? Йдіть по ньому – тоді Ви не обмочите ноги.

Том слухняно виконав настанови Гармоніки. Діставшись до наступного берега, він здивовано подивився на дівчину.

-Боже Всемогутній, я ще ніколи не бачив такого дива. Ви йшли по воді, як Ісус.

-Усі ми так вміємо. Природа нагородила нас таким даром за повагу, яку ми виявили до неї. Давайте гуляти далі.

І вони пішли до іншої частини лісу. Краєвиди на планеті дійсно були мальовничі. У цій частині лісу для нього знову відкрилися нові дива. Зустрічалися дерева, яких ніколи не було на Землі. Наприклад, квітуча паджоя – рослина на зразок сосни із пишними жовтавими квітками. Коли вони проходили повз паджою, Гармоніка попрохала Тома зупинитися.

-Зачекайте. Зараз я познайомлю Вас із своєю подругою.

Вона відштовхнулася від землі і поринула вгору. Це було друге диво для Томаса після ходіння Гармоніки водою. Коли Том був іще малим, мама розповідала йому казку про чаклунів, фей та ельфів. Ось тепер йому здавалося, що він потрапив у чарівний вигаданий світ казок і пригод. Він відчував: поряд з цією дівчиною він вдома.