19.4

Пробудження особливо приємним назвати не можна: жарко, тісно...

— І темно, — простогнала, викручуючись з обіймів міцно сплячого чоловіка.

Спустивши ноги з ліжка, боса й гола, прошльопала до єдиного вікна, відчиняючи щільні штори. Перші промінчики світила, виринувши з-за обрію, не поспішаючи розфарбовують місто. Яскрава пташка, вчепившись у гілку, дзвінко скрекоче, даруючи можливість розглянути хитромудрий візерунок, що йде від дзьоба до хвоста. Заходячись у гучному щебетанні, пташка закидає голову, розпушуючи хвіст.

— Це волсоотс. Самець заворожує красою і яскравістю пір'я, а запліднивши самочку, зникає назавжди.

— От негідник, — стягнула зі стільця сорочку Мака, прикрившись.

— Чому негідник? Така його природа, — тонким голоском відповіла незнайомка.

— Вибачте, якщо запитання видасться грубим, але ви хто? — розгубилася я.

— Я? — дівчина округлила очі, ставши плескати руками по неіснуючих кишенях. — Я ця, — клацнувши пальцями, вона вивудила з повітря неабияк пом'ятий клаптик паперу, — Зубна фея.

— Хто? — я від подиву впустила сорочку.

— Фея, — малятко опустила очі в запис, — Зубна. Ну так, зубна я.

— А-а в мене немає зубів, — розгублено розвела я руками.

— Як немає? — похмурішала дівчина. — Зовсім?

— Випавших, — закивала головою, намагаючись виправдатися, дивлячись у засмучене личко.

— А в дракона є? — пальчик вказав на сплячого чоловіка.

— Ті, що випали?

— Бажано.

— Можливо, ви щось сплутали? Навряд чи в цьому приміщенні є діти, — вирішила прояснити ситуацію.

— Я? Переплутала? Цілком може бути. Знаєте, — дівчина повозила ніжкою попереду себе, — коли всі проходили практику, я хворіла.

— Чим? — не дивлячись, намацала стілець і присіла на нього.

— У мене линька була, — пошепки повідала дівчинка.

— Линька чого? — здивовано втупилася я на неї, розглядаючи.

— Як чого? Мене, — дівчина, розправивши райдужні крильця, підлетіла до мене. — Ми ж народжуємося з нейтральним даром, і лише після линьки стає зрозуміло, який дар переважає.

— Про таких, як ви, я нічого не чула. Про вас немає інформації. Ба більше, немає легенд чи переказів. Принаймні, на Плуані, — заворожено спостерігаю за переливами на крилах феї.

— Звісно ні, ми закрита раса, — гордо випнувши маленькі груди вперед, заявила фея, — Нечисленна і дуже вразлива. И...

— Балакуча, — захриплим голосом додав Максайт, який прокинувся.

— Балакуча, — похнюпивши голову, засмутилася феєкча. — Балакуча тільки я. Тому й фея, — насупивши брови, сказала дівчина, — зубна?

— Так було написано в шпаргалці, гадаю, — спробувала я згладити ситуацію. Але малишка схвильовано переводила погляд з мене на Мака. Крила в малятка почали тьмяніти, безвольно опускаючись.

— На, тримай, — зірвавши з шиї невелике ікло, простягнув він свій подарунок незвичайній дівчині.

— Спа-спасибі. А це чий? — поцікавилася вона, роздивляючись своє придбання.

— Має значення? — примруживши око, перепитав у задоволеної феї Мак.

— Ні, — вишкірившись немов хижак, усміхнулася дівчина. Вивудивши з простору невелику коробочку і щось шепнувши, вона опустила туди зуб. — Впоралася, — задоволено сказала вона, і очі феї забігали по кімнаті. — Шоілаю можна давати зерна як цільні, так і змелені. Але це, це дивне відчуття, — дівчина напружилася, обіймаючи себе руками, повернулася. — Можливо, це неввічливо з мого боку, але не могли б ви зняти сорочку.

— Навіщо? — напружилася я.

— Розумієте, — опустила вона голову, ховаючи погляд, — Коли я линяла, то застрягла.

— Де? — синхронна цікавість від нас із драконом.

— У шкірі, застрягла у власній шкірі і це погано, фея може загинути або залишитися зовсім без дару. А я...

— А ви?

— У мене був жар, тіло боліло й пекло. Допомогти ніхто не міг або не хотів, — сумна усмішка торкнулася губ малятка. — В один з елем наставниця відмовилася від мене, вважаючи пустушкою. Жар пройшов до виходу нул на темне полотно, повернувши тілу рухливість. Йдучи швидко на поправку, я помітила, що крила не висять без руху, як відбувається після вигоряння дару, а рухаються, переливаючись кількома кольорами. Сестри запросили наставницю, але вона, побачивши це, лише зло розсміялася. Пізніше принесли контракт, уклавши який я зобов'язала себе до кінця магічних днів утилізувати зуби. Одна зі сходинок, що не дозволяє підніматися вгору, змінюючи умови контракту.

— Дуже шкода, що так вийшло, — встала і, наблизившись до дівчини, опустилася передньою, щоб не дивитися зверхньо. — Чим ми можемо допомогти?

— Допомогти? — підняла вона очі. — Дозвольте допомогти вам. Мої крила... зараз це важливо. Не користуючись, не розвиваючи дарунок, фея позбавляється його і... і гине.

— У всіх світах феї роблять те, що іншим здається несуттєвим, — Максайт підвівся на ліктях, що дало змогу побачити, наскільки він виснажений. — Малі діти, втрачаючи перші зубки, знаходять захист предків. Фея є провідником. Мала роль у великій грі.