Розділ 14

     Мінливість погоди вносить свої корективи в життя містечка. На вулиці кілька днів тримається мороз, з неба падає сніг – густий і чистий. Він вкриває товстим білим килимом дахи будинків, осідаючи на гілках дерев, перетворюючи похмурі вулиці на казкову країну. Дітвора різного віку, закутавшись по самий ніс у теплі речі, висипала на подвір'я. Важкі вози, які дратували гуркотом коліс по кам'яній кладці, змінили сани, які безшумно ковзають по холодному настилу. Карети знаті теж змінилися. На віконцях з'явилася прозора плівка, яка захищає від вітру, стіни ущільнені, а всередині розміщено кілька магічних каменів, які підтримують тепло. Замість тонконогих шивалів, у громіздкі ландо впряжені валуйби. Огрядні тварини на коротких ногах із тілом бочкоподібної форми. Вкриті вони густим темно-сірим хутром. Дозволити дорогого звіра собі можуть лише заможні особи. Решті доводиться використовувати власні сили, тягнучи невеликі сани за собою. Якщо зняти з валуйба численні ремені, що оперізують тіло тварини, то, як мені здається, він буде схожий на бегемота. Точно, бегемотик! Ця думка, розвеселивши, привела мене в бадьорість духу, дозволивши закінчити складну вправу на спритність.

     Щоденна теорія, яка закріплюється практикою, дала свої результати. У просторову кишеню, після певного зчеплення пальців, я з легкістю кладу невеликий предмет або документи. Бентежить мене одне – незграбність власних рухів. Саме тому вправи на спритність вирішила виконувати перед дзеркалом. Чим хороша самоосвіта? Та все просто – стараєшся ти виключно для себе. Від того, наскільки підготуєшся, ввібравши знання і відшліфувавши їх практикою, може залежати спокій, здоров'я, а, можливо, і життя, і не тільки твоє.

     Найскладніше було навчитися не бігти, пропонуючи допомогу тому, кому, по суті, вона була не потрібна. Дівчата, не обтяжені мораллю; пияки, які забули про свої сім'ї; жебраки, які понівечили себе спеціально, щоб викликати більше жалю; солдати, які не використовують магічні амулети від інфекцій. Люди похилого віку, чий термін перебування у світі добігає кінця. Усім їм не потрібна допомога, вони обрали свій шлях, слідуючи йому.

     Після пояснень про те, хто така несужа, перебувати поруч із суддею стало ніяково. Раніше нічого подібного до цього чоловіка я не відчувала. З ним легко спілкуватися на різні теми, здається, що він знає відповідь на будь-яке із запитань. Комфортно з ним навіть у тиші, сидячи перед каміном. А ось зараз почуваюся ніби не у своїй тарілці: здається, і сукня безглузда, і м'які домашні капці тиснуть, та й волосся розпатлане. Швидким рухом заправила пасмо волосся, яке вибилося, за вухо, смикнула складку і поправила манжет. Комір незручний, он як притиснувся до шиї, аж у горлі пересохло. Приклавши руку до грудей, відкашлялася. Легше не стало, зате почула, як гуркоче власне серце.

— Знаєш вже? — тихо запитав Максайт, подавшись уперед і легенько проводячи кінчиками пальців по моїй руці. Відповідати не поспішала. Підняла очі, вдивляючись у серйозне обличчя. Він нервував. Губи стиснуті в тонку лінію, брови насуплені. Я не поспішала з відповіддю, згадуючи історію з чужого життя. Один із колишніх товаришів по службі після есемески дружини, в якій було написано: «Я все знаю», зізнався їй у зраді. Скандал був грандіозний, підсумок — сумний. Васька, співробітник, з'їхав на орендовану квартиру, дружина немов у воду опущена ходила. Діти взагалі не розуміли, що відбувалося. А вона просто дізналася, що премію чоловік витратив не на ремонт пральної машинки, як було заплановано, а на дорогий спінінг. Свєтка вирішила не картати чоловіка. Риболовлю він поважав, давно мріючи про таке вудилище, от і відіслала повідомлення заради жарту. Хто ж знав, що Васьок усе зрозуміє настільки неправильно, зізнавшись у тому, у чому до кінця не був упевнений і сам. Зрадою він вважав ранок після корпоративу, а саме — обійми Міланії Валентинівни, самотньої панянки трохи за сорок. Їх застукала прибиральниця вранці. Спали валетом на офісному дивані і були повністю одягнені.Міланія притискалася щокою до ніг Василя та тихесенько сопіла. Чому у Василя в голові засіла думка про зраду – розуму не прикладу. Можливо, через поведінку Лани, яка після цього дивилася на Василя, як змія на мишу. При цьому чоловік вважав себе безсовісною скотиною, яка зрадила кохану жінку. Непорозуміння – річ непроста.

     Я й вирішила промовчати, від гріха триматися краще трохи далі. Відвела очі, роздивляючись тріщинки на вазоні, принесеному Міррою в минулі вільні дні. Дружина другої людини Толота знаходить заспокоєння у виготовленні різних гончарних виробів. Гоане Тевс сама збирає глину, замочує її, доводячи матеріал до потрібного стану. Ліпить із неї та прикрашає. Фарбу для орнаменту вона теж змішує сама. Тріщинки зовсім не псують посудину, надаючи їй загадковості. Чудове хобі й чудовий спосіб абстрагуватися від пліток, манірних наме, зарозумілих напе і численних нудних, але таких необхідних публічних приймань.

— Неллі, — неголосно покликав Максайт, — Не хотів тебе лякати, тільки тому нічого не пояснював.

— Не хотів лякати чи інформувати? — зірвалося з язика перш, ніж встигла подумати. Захотілося прикрити рот долонькою. Вчасно зупинилася, перевівши погляд на співрозмовника.

— Лякати. Відлякати. Відомості про те, ким є несужа для дракона, можна відшукати і в бібліотеці Мілаша, а ось твою реакцію на інформацію було складно передбачити.

— Складно, — погодилася з ним, по-дитячому відтягуючи мочку вуха донизу, — Чесно кажучи, мені й зараз не все зрозуміло. Тобто... напевно... я розумію, але...

— Давай так. Я відповім на твої запитання, потім піду, а ти в спокійній атмосфері все обміркуєш.