10.3

 "Опитування рийкона орійка Альошиу Повиновича"

— Здрастувати тобі, Альошиу, — привітав суддя давнього приятеля і вірного бойового товариша.

— Вітаю тебе, Максайте, — рийкон орійк, як зазвичай, схилив голову перед тим, кому зобов'язаний життям.

— Ти знову? — втомлено запитав Нугес, розтираючи скроні які ниють з самого ранку. — Припини.

— Обов'язок життя і моя особиста повага до того, хто вірив у мене, а все, що я можу зробити — поважно схилити голову. Приймай, — розвів у сторони руки здоровань. — У кого був?

— У дівчинки, — губи самі роз'їхалися в усмішці.

— Ем... е-е-е, і що?.. — старий вояка вперше бачив суддю в такому дивному настрої.

— Та нічого особливого, якщо не брати до уваги, що вона моя несужа.

— Та нічого собі — нічого особливого! — присвиснув Альошиу. — Що робити думаєш? А вона винна? Знаєш, дивна вона якась, — здоровань погладив бороду, задумливо розглядаючи суддю.

— Дивна. Я б навіть сказав, незвичайна. Немов із нули звалилася.

— З якої з них? — Повінович теж усміхнувся, але не судді, а своїм думкам.

— А є різниця? По-моєму, з якої вона не звалилася, а результат однаковий. Ні, невинна. Коате вдалося зчитати думки щодо події, все в рамках закону. А от щодо ситуації з Б'єром — з'ясуємо у фір Раноаля. Щодо несужая... подивимося, я ще нічого не вирішив. Та й як вирішувати, якщо зовсім не очікував її побачити тут і за таких обставин.

— Думаю, з койром теж все гаразд. Ми поки йшли, він коротко описав те, що трапилося. Керт знову за своє взявся. Шкода, хлопчик він гарний, от тільки, коли справа стосується жінок, абсолютно некерованим стається. Як маєш намір із ним вчинити?

— Залишу його покарання на розсуд більо орійка, внісши побажання.

— Які? Якщо не секрет.

— Ні, не секрет. Буквально вчора надійшла заявка на двох, які відбувають повинність працею, — усміхнувся суддя, звужуючи очі й уявляючи реакцію Керта.

— Судячи з твоєї морди лиця, напе суддя, покарання ти вибрав відповідне. Колись, — гаркнув бородань, у нетерпінні стискаючи й розтискаючи пальці.

— До гномів. Школі для старших дівчаток потрібен чорнороб: каміння, що обігріває, наколоти, воду з джерела натаскати, посуд помити, палички для письма наточити. Та багато там усього, йому явно буде чим зайнятися.

— З глузду з'їхав? — здивувався Повінович, — Там же дівчатка.

— Ці дівчатка, як ти висловився, не просто дівчатка – це гномки з високошляхетних родин, які здобувають спеціальну освіту і мають за плечима досвід своїх матерів у стосунках із чоловіками.

— Хлопця-то не шкода?

— Ти ж щойно дівчаток шкодував, мінливий ти наш.

— Забув зовсім, що гноми хоч народець і маленького зросту, але своїми талісманами їх вчать махати з раннього дитинства. Та й у громадах жінка головна. Дуже мені до душі традиція – обдаровувати новонародженого, незалежно від статі, зброєю, що називається талісманом. Добре придумали, закріпивши це законодавчо, — знову пригладив кучеряву рослинність на обличчі рійкон орійк.

— Пора закінчувати. Дякую, що не лізеш в особисте. Радий був побачитися з тобою, Альошиу, — обійняв його суддя, — Опитування рійкона орійка Альошиу Повиновича у справі Керта Брутуса закінчено. Ви можете бути вільні і покинути антилове коло і зал засідань, — виголосив голосно, як і належить, Максайт Наїр Волер Нугес, потискаючи приятелеві руку.