7.1

     Вічність — час, який я готова провести поруч, стоячи навшпиньки, обласкана чужим поглядом. Повільно, ніби боячись налякати, чоловік стягнув шапку за пухнастий бубон та обвів кінчиками пальців вилицю. Нижче, нижче, і чоловіча рука готова була пуститися в подорож. За спиною почулися веселі й не зовсім тверезі голоси. Чоловік легко сплигнув з коня та відвів мене вбік. Зовсім збожеволіла, раз дозволяю хапати себе і тискати посеред нічного міста. Останнім часом, занурившись у навчання, геть загубила лік дням, але ж саме сьогодні один із вільних елем. Браві вояки, найімовірніше, повертаються після тісного спілкування з представницями слабкої статі, що мешкають у домі бажань, який стоїть у протилежному боці від казарм. Закрутила головою, підшукуючи місце для укриття. Не панікувати, головне — не панікувати! У ці дні всі пристойні діви сидять по домівках, гуляють лише ті, хто шукає додаткового заробітку або розваг. Мої метання і смикання незнайомцем були сприйняті правильно. Відпустивши і запхнувши мене за спину, він почав чекати гуляк, які повільно двигалися у наш бік. На цьому цілком можна було б заспокоїтися, але от біда: якщо хтось упізнає мене, поповзуть непотрібні чутки. Засмучувати Мілаша зовсім не хочеться. Притулилася чолом до чоловіка і раптом згадала, що, проходячи вдень цей відрізок шляху, бачила трохи лівіше від нас арку, яка вела до будинку гномів. Колоритна пара з чотирма діточками різного віку. Уся сім'я займається тим, що виготовляє, фарбує, змотує і постачає нитки для різних цілей не тільки на прилавки Толота, а й в інші населені пункти. Доброзичливі й відкриті для спілкування поза стінами власної оселі, замкнуті й недовірливі, якщо перетнути зведені навколо оселі кордони. «Наш дім – наша фортеця», – постійно повторює бородатий Гіт від Блез. «Ласкаво просимо до крамниці», – привітно посміхається Берта від Блез біля входу в крамницю. І всі знають, що не варто порушувати чужі правила. Гадаю, не найпростіше життя змусило низькоросликів так поводитися стосовно інших. З жалем, подивившись на захисника, бочком стала відступати від широкої спини, сподіваючись втекти не тільки від непотрібних пліток, а й від привабливих і загадкових очей незнайомця. Спробу втечі помітили, однак зупиняти мене не стали. З-за рогу з'явилися перші дві фігури, які ледве стоять на ногах. Відійшовши від чоловіка, відчула себе дивно: захотілося повернутися, притулитися щокою й обійняти за міцний торс. «Брр», – мотнула головою, ось це думки! Перевчилася, напевно, відпочити треба. Зараз ось ягід зберу, насіння натрушу для сушіння і виділю вихідний. Тим паче Греї пора відновлювати фізичну форму і почати варто з коротких прогулянок поза кам'яними будівлями.

     Гноми не люблять гостей, які прийшли до їхнього дому, треба йти. Дістала з сумки карту, в якій Мілаш для мене зазначив місця з прихованими лазами, і подалася до дощок, звалених у кутку. Відсунувши кілька шорстких терок, опинилася в зовсім іншому місці. Квартал нижче тієї вулиці, де мене полонили незвичайні очі з ромбоподібними зіницями. Тю, ти ялинки, знову голки, та що за людина цей незнайомець! Лізе своїм образом без вазеліну в мою голову і лізе. Краще б за твариною наглядав, а то панянкам молодим та заміжнім заважає про важливі речі думати, раз у раз підкидаючи думки про теплі руки, міцне тіло, високий зріст та незвичну арафатку, яка так добре приховує риси, напевно, привабливого обличчя. «Я заміжня, заміжня, заміжня», – нагадувала собі, крадучись у ночі.

     Вузький прохід за межі міста, холодний рвучкий вітер і забруднений у багнюці одяг привели дивні почуття в норму. Первинне завдання — виконати зобов'язання учениці, продемонструвавши на практиці вкладені знання. А про всяких незнайомців думати не варто. Звісно, говорити й переконувати саму себе можна в чому завгодно, а от як заборонити серцю пускатися навскач від одного тільки образу незнайомця, якого навіть розгледіти не вдалося — питання з питань.

     Насіння олавчика потрібно витрушувати з довгастого плоду з міцною шкаралупою, яка після дозрівання трохи відкриває навколоплідник. Трудомістке і нудне заняття. З першим снігом плоди опадають на землю. І добре, що не доводиться за ними вилазити по гладкому стовбуру. Витрушується вміст на відріз світлої тканини, а далі перебирається кожне плоске насіннячко. Потрібно їх розфасувати по різних мішечках залежно від дозрівання. Що старше дерево, то світліший колір колючого листя. Смакові якості насіння залежать безпосередньо від того, де воно дозріває, а ось на лікувальних властивостях це ніяк не позначається. Дозрівання насіння має свою функцію: чим темніше насіннячко, тим більша в ньому концентрація корисної речовини. Наприклад, дитині варити зілля будуть із недозрілого світлого насіння, інакше можна нашкодити, а не допомогти. За роботою втратила лік часу, схаменулася лише, коли стало стрімко темніти. Та частина лісу, в якій я зараз перебуваю, відносно безпечна. Хоча багато хто йде не по тракту, навіть у світлий час намагається не заходити далеко вглиб. Недалеко від гір, які своїми гострими вершинами приховують загадкових мешканців, густо зростають величні дерева, що навіть у холодну пору не втрачають своїх голочок. У їхніх тінях часто знаходяться ті, чий вигляд навіює думки про недобрі наміри. У мене ж просто немає вибору. Сьогодні потрібно зібрати якомога більше, з чим я чудово впоралася. Тепер, доївши сухий шматок булочки, взяла дві торбинки, і можна вирушати додому.

     Намагаючись не шуміти, пройшла половину густо насадженої ділянки лісу. Раптом, досить-таки близько, почула різкі вигуки та брязкіт металу. Від несподіванки звалилася на мерзлу землю і, розпластавшись, затихла. Не можна привертати до себе увагу – перше правило з численних пунктів виживання, вивчених мною напам'ять. М'язи затекли, тіло змерзло. З останніх сил стримувала себе, щоб не почати голосно стукати зубами, тим самим видавши місце розташування. Або, скоріше, місце лежання. Не знаю, скільки минуло часу, перш ніж вщухли голоси, тріск, галас і дивні звуки. Турбувало зовсім інше – власні відчуття. Здавалося, голову обмазали штукатуркою, і, висихаючи, вона сильно стягувала шкіру. Моргаючи, це відчувалося особливо сильно. Коліна, живіт, груди, руки й долоні не відчувала зовсім, настільки промерзло тіло. Ще трохи, і мене вб'є власна обережність, а не бандити, які, найімовірніше, після вдалого пограбування не змогли розділити чуже майно. Підняла голову та, переконавшись, що, як і раніше, одна, стала потроху ворушити затерплими частинами тіла. Вгамувати тремтіння не виходило. Незабаром, вже не стримуючись, мої зуби щосили вибивали дивний ритм. Здається мені, індіанці все того ж племені грязікопай оцінили б завзятий темп, пустившись у ритуальні танці.