5.3

     Така зміна у поведінці турбує. Напевно, саме через заняття останнім часом він має поганий вигляд. Моя поява в цьому світі суттєво змінила життя однієї хорошої людини. Не хочеться в цій непростій ситуації бути тягарем. Налагодження побуту взяла на себе без роздумів. Насамперед через посильного хлопчика передала записку майстру ковальської справи. Самій у місто виходити поки що боязно, та й учитель з Ернеком Шуаті заборонили робити це самостійно. Сперечатися зі старожилами не стала. Для свого замислу скористалася послугами місцевої служби «принеси-подай». Майстра, який працює з металом, попросила спорудити прямокутний ящик із товстих прутів, усередині якого можливо закріпити полицю. На задній стінці з'явилися гачки, за допомогою яких виріб закріплюється на решітці каміна. Поставлений всередину посуд не буде так стрімко вистигати або ж, навпаки, за необхідності нагріватися. Тепер, приготувавши один раз, можна не відриватися і присвячувати більше часу навчанню та вчителю. Побутові умови хотілося покращувати постійно. У цьому світі не вистачає таких звичних речей, про які на Землі навіть не замислюєшся. Людині, яка виросла в місті, складно звикнути до відсутності елементарної праски або, наприклад, пральної машинки. Я не великий чарівник, який отримує від клацання пальця чисті речі або закипілу воду. Так, мені шалено складно, але я, в міру сил, справляюся. Зрештою, проходячи труднощі, ми стаємо особистостями, які вміють співпереживати, розуміти і цінувати працю інших.

     У попередньому житті, повертаючись із роботи, я завжди заходила в маленьку пекарню біля свого будинку. У тітки Томи приголомшливий талант до випічки і тістечок. У цьому світі шалено не вистачає солодощів. Що робити? Згадувати рецепт бабусиного пирога! Звичайно, і під тортурами не згадаю, що саме записано в сімейній книзі рецептів, а ось візуальна пам'ять у мене чудова. Залишилося знайти відповідні інгредієнти. Отже, нам знадобиться борошно. У пирозі цей компонент головний, і без нього нічого не вийде. Перше правило перебування в іншому світі: змиріться з усіма обставинами і живіть. Друге правило: продукти можуть вас відлякувати, і тут варто покладатися лише на смакові рецептори. Знайшовши на полиці потрібний компонент, відміряю порцію, просіюю через сито. Ненадовго зависаю, милуючись незвичайним помаранчевим забарвленням місцевого борошна. Чесно кажучи, побачивши цей продукт, згадується застереження від учителя з природи. Він любив повторювати, що все яскраве має в собі отруту і найчастіше небезпечне для живого. Важко переконувати себе у протилежному, дивлячись на такий яскравий інгредієнт для пирога.Істини з дитинства часто складно спростувати, вже будучи дорослим, навіть якщо це суща дурість. Захопилася. Для опари знадобиться пів чашки борошна, дріжджі, відміряні на око, столова ложка солодкого сиропу і, звісно ж, дві склянки теплого молока. Корів тут немає, як і кіз, а молоко дають одомашнені веркони. Це такі кошлаті добродушні тварини розміром з ослика. Від них також отримують багато вовни, яку згодом використовують для теплих видів тканини. Розмішуємо нашу суміш, накриваємо і залишаємо приблизно на п'ятнадцять хвилин. Поки підходить опара, збиваємо три яйця у високому посуді й потроху вливаємо тонкою цівкою солодкий сироп. На паровій бані розтоплюємо вершкове масло, змішуючи інгредієнти. Яйця мають кумедний вигляд: шкаралупа темно-синього кольору у фіолетових розводах. Якщо її зібрати, висушити в печі, а потім, подрібнивши, залити сольовим розчином, можна фарбувати нитки. Рецепт знайшла в одному з фоліантів, які я читаю щовечора перед сном, вбираючи знання цього світу. Опара, спінившись, підійшла. Тепер змішуємо її з масою, де збиті яйця, сироп і масло. Борошно додаємо потроху, вимішуючи нетуге тісто, яке після відпочинку має стати вдвічі більшим. Обережно руками розтягуємо по формі половину отриманого тіста, кладемо начинку, вкриваючи її тонким шаром. Прикрашаємо пиріг, змащуємо яйцем і залишаємо хвилин на двадцять. Залишається лише відправити в духову шафу до повної готовності, і пиріг готовий. Тут немає звичної газової плити. Перший час боялася навіть підходити до печі, яка пашить жаром і абсолютно незвична для міської мене. Зараз звиклася, пристосувалася. Булочки минулого разу вийшли пишними, гадаю, не варто хвилюватися і за пиріг. Час від часу потрібно лише поглядати на нього.

Переодягнувшись у чисту сукню і спустившись зі сходів, почула голоси, які лунали з дальньої кімнати, призначеної винятково для гостей, що прийшли до Мілаша у справі. Мимоволі стала свідком розмови:

— Мілаше, ти нічого не втратиш, навіть більше, оплата завищена, та й дівчисько може не виправдати себе.

— Напе моя учениця перебуває під захистом ордену...

— До нітупа той орден, — гаркнув той, хто тримає місто на долоні. — Я її хочу, і крапка.

— Це неможливо, — спокійно відповів старий.

— Чи тобі не знати про наші закони? — неприємно розсміявся гість. — Я чекаю до початку вільних елем. Якщо не віддаси дівку, подам офіційний папір, і в цьому разі монет ти не побачиш. Подумай добре! — і наступної секунди грюкнули двері з такою силою, що в їдальні задзвеніли келихи.

Відчула себе птахом, замкненим у тісній клітці. Безвихідь і страх сколихують тіло. Опустилася на коліна біля вікна. Почала намагатися згадати, який сезон на Землі. Смикала пам'ять у марних спробах уявити, який вигляд має алея, що веде до моєї маленької та затишної квартирки. Те місце, де мені хоч і було самотньо, але так страшно, як зараз, не було ніколи.

— Берешся підслуховувати – не припиняй думати, — за спиною докірливо вимовив старий, простягаючи піалу, оповиту білястим серпанком. Так закопалася в себе, що й не чула, як він підійшов.